На полі бою з козаками, або Як написати твір за народними думами та піснями

Ви, мабуть, мріяли побувати в якомусь незвичайному місці? Наприклад, на полі бою, та ще й з козаками? Уявіть, ви гордо скачете на коні, за червоним поясом у вас шабля та пістоль, а серце повне відваги. Відчули той хвилюючий запал боротьби? Як відомо, на захист Вітчизни від ворогів піднімалися навіть жінки. У пісні “Славний город Ведмедівка”, в основу якої покладені події 1617 – 1620 років, зображено героїчну постать ведмедівської попівни, яка “сімсот турків-яничар з коней повалила”. На жаль, побувати разом з козаками на полі бою ми можемо,

тільки читаючи народні думи та пісні (а може, це і на щастя).

Думи – це народні епічні і ліро-епічні пісенні твори героїчного і соціально-побутового змісту. Для нашого з вами твору потрібні лише героїчні думи. їх виконували речитативом під акомпанемент бандури, кобзи або ліри. Думи мали оригінальну художню форму. В більшості їх розповідалося про важливі історичні події на Україні, про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників. Думи відіграли велику роль у пробудженні самосвідомості українського народу, в його згуртуванні для боротьби за своє соціальне і національне визволення, у розвитку

його культури.

Хто ж був головним героєм дум? Ні, не Брюс Уілліс і не Микита Михалков. Якщо б зараз складалися думи, то, можливо, вони б і стали їх головними героями. Але тоді в “моді” були: Козак Голота, Самійло Кішка, Богдан Хмельницький. У думах народ створив образи мужніх, благородних і сильних духом героїв, які заради свободи і незалежності рідної вітчизни готові йти на смерть. їхні подвиги в битві з ворогами набирають великого епічного узагальнення, в особі героїв втілюється могутність народних мас, відтворено уявлення народу про ідеального героя. Ось, наприклад, “Дума про козака Голоту”. Ви можете про неї написати, що вона пройнята духом патріотизму, волелюбності. В образі Голоти втілені народні уявлення про лицаря-козака, могутнього і відважного, чесного і благородного, вірного захисника трудового народу. Який “не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота”.

Голота вступає в двобій з татарином і перемагає того. Вбивши влучним пострілом нападника, він не бере ніяких його речей, тільки бере коня, як законний трофей, і повертається на Січ. У закінченні думи, “славословії”, звучали героїчно-патріотичні мотиви: щоб козаки “неприятеля під нозі топтали”. Думою про козака Голоту народ прославляв справедливу боротьбу біднішого козацтва проти одвічних його ворогів – татаро-турецьких загарбників. Ще одна дума, на яку ви можете звернути увагу, – це “Дума про Самійла Кішку”. Це найбільший епічний твір, в якому підноситься патріотизм, відданість рідному народові. Про що ця дума, я гадаю, ви прочитаєте. Спробую зробити лише висновки. Але ви можете зробити їж і самі, бо у вас можуть виникнути інші думки. В особі головного героя Самійла Кішки народ змальовує свого вірного сина. Перебуваючи в неволі, Кішка впевнено заявляє, що ніколи не схилить голову перед ворогами. Понад усе він ставить вірність Батьківщині, своїй вірі, козакам-побратимам. В образі Самійла Кішки народ узагальнено відтворив типові риси безіменних героїв, безмежно відданих Батьківщині, готових за неї прийняти муки, але не зрадити її.

Є ще думи про Богдана Хмельницького: “Хмельницький та Барабаш”, “Хмельницький і Василій Молдавський”, “Перемога Корсунська”, “Про Хмельницького Богдана смерть, про Єврася Хмельниченка і Павла Тетеренка” й інші. Гетьман Богдан Хмельницький очолював національно-визвольну війну 1648 – 1654 рр. Великою його заслугою є те, що він не тільки підняв народ на визволення вітчизни від польсько-шляхетського поневолення, добре орієнтувався в політичній обстановці, а й уявляв перспективу життя українського народу. Можете написати, що в думі “Хмельницький та Барабаш” на заклик гетьмана український народ одностайно піднявся і здобув блискучі перемоги над польсько-шляхетськими гнобителями. За зраду Батьківщині Барабаш був покараний, а Хмельницький, під проводом якого народні маси здобули волю і вигнали із своєї землі окупантів, гідно прославлений. У думі “Перемога Корсунська” вже розкривається панорама битви під м. Корсунем. Ми бачимо, як розгромлені напасники, гублячи “чоботи й онучі”, тікали – хто за Віслу, хто до Пруту, хто до Случа. Ця дума правдиво відтворила героїзм українського народу в битві за волю.

Іншим твором, в якому змальовано події визвольної війни, є дума “Хмельницький і Василій Молдавський”. У цій думі розповідається про походи Богдана Хмельницького проти Василія Лупула. Ці походи були не примхою, а історичною необхідністю. Лу-пул тоді був спільником польської шляхти. Щоб уникнути кровопролиття, Хмельницький замислив одружити свого сина Тимоша з дочкою Лупула Розандою. Однак Василій порушив умову, і Хмельницький пішов проти нього війною. У цій битві загинув і Тиміш. Дума показує, що народ розумів цей захід гетьмана і підтримував його. Адже по суті це був похід проти панської Польщі. Можете використовувати і думи про соратників Хмельницького – Івана Богуна, Максима Кривоноса та ін. Щоб показати, що значив Богдан для козацтва, візьміть думи про його смерть.

Не бійтеся висловлювати свої зауваження, думки, без цього твір буде сухим, нецікавим.

А зараз ми звернемося до пісень. Звичайно, не до сучасних. Ми не будемо слухати ні “рок”, ні “реп”, ні “метал”, ні навіть “попсу”, а просто трохи почитаємо історичні пісні, бо, звичайно, почути їх зараз практично неможливо. Що ж таке історичні пісні? Це епічні чи ліро-епічні твори, в яких розповідається про справжні події та історичних осіб, розкривається ідейно-емоційне ставлення народу до них. В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов’язана з конкретним історичним періодом. Як відомо, український народ зазнавав тяжкого лиха від турецько-татарських нападників, і це яскраво відбилося в піснях.

ВИ відповіли На всі запитання? Молодці. Якщо ні, то нічого не поробиш, доведеться вам ще раз перечитати повість, бо вчителька не вибачить незнання твору. Я спробую вам допомогти. Зробимо висновок, що основним життєвим покликанням Захара Беркута була безнастанна праця на користь народу. Навіть у похилому віці Захар бере активну участь у житті громади, допомагає своїм досвідом, лікарськими знаннями. Якщо називати по-сучасному, то він був і оратором, і психологом, і лікарем, й інженером-будівельни-ком, і дипломатом та стратегом. І усе це не тільки завдяки вродженому хисту, а й наполегливості й невтомності в пізнанні (як у самого І. Франка). Боротьбі за збереження єдності людей Беркут присвячує все своє життя. Перед смертю він бачить перемогу тієї справи, якій віддав усі свої пориви, всі сили – стійкість громади, її згуртованість перемагають значно сильнішого ворога. Поважний, з печаттю старості, але бадьорий духом, ясний розумом – таким виступає Беркут у важкі години нападу ординців. Згадайте епізод, у якому розповідається про його беззастережну готовність пожертвувати сином в ім’я добра для всіх. Він говорить про мудрість і патріотизм Беркута. Захар розуміє, що, пощадивши в ім’я врятування Максима хоча б кількох ворогів, він зробить зло для свого народу.

Ви уявили собі образ Захара Беркута? Чудово. Так от, ви можете, наприклад, написати такий твір: Захар Беркут – патріот своєї землі Сивою, але чудовою давниною віє від повісті Івана Франка “Захар Беркут”. Загинули побережці в нерівному бою, але не здалися ворогу. Популярною була і пісня про Байду “У Цариграді на риночку”. Згадайте у творі і пісні, присвячені визвольній боротьбі 1648 – 1654 рр. Богдан Хмельницький як гетьман і полководець виступає в історичних піснях в органічній єдності з народними масами. Він добре розумів прагнення народу і домагався реалізації цих прагнень.

Отже, пишучи твір, зумійте поєднати думи з піснями. Не пишіть про ті пісні та думи, зміст яких ви точно не знаєте. У вступі можете звернутися до історії українського ; народу, розповісти який тяжкий шлях він пройшов. Зауважте, що трагічні та героїчні події ці були відбиті в думах та піснях. У висновку бажано було б написати про невмирущість пісень та дум, які символізують героїчний дух нашого народу. Треба висловити і своє ставлення. Але не треба перебільшувати, кажучи: “Мені так сподобалися думи та пісні, що я їх ніколи не забуду, та ще й буду співати їх своїм дітям!” Це не зовсім вдалий варіант. Краще написати, що героїчні думи та пісні – це історичне надбання народу українського, який буде завжди їх пам’ятати і шанувати.