Н. Г. Чернишевський (1828-1889)
Н. Г. Чернишевський продовжував і розвивав принципи теорії дитячої літератури, закладені В. Г. Бєлінським. Статті й рецензії Н. Г. Чернишевського, присвячені дитячій літературі, становлять важливу частину літературної спадщини великого критика. Чернишевський був переконаний у тім, що дитяча література покликана пропагувати революційно-демократичні ідеї, виховувати в дітях риси характеру, необхідні громадянинові своєї батьківщини й борцеві за звільнення народу. Кожна питва й рецензія Н. Г. Чернишевського Свідчить про те, яку послідовну боротьбу
Н. Г. Чернишевський наполягав на визнанні за дитиною права на вільний розвиток його особистості відповідно до особливостей і вимогами віку. Природним для дитина вважає він пристрасть до рухливих ігор, до книг зі швидким розвитком дії, до фантастики й цікавості. Критик створює свої рецензії як статті полемічного характеру, що ставлять найважливіші питання формування світогляду дитини. Його цікавлять питання теорії дитячій літера”
Н. Г. Чернишевський боровся за формування матеріалістичного світогляду молодого покоління. Для цього він радив створювати книги про тварин і рослини, про різні явища природи. До кожної передової науково-популярної книги проявляв критик сама жива увага. Так, він рецензує книгу Д. Михайлова “Введення до вивчення природної історії” і відзначає її роль у первісному знайомстві дітей з миром тварин
Н. Г. Чернишевського обурюють навчальні книги, написані без обліку сучасного стану науки. Він розкриває причини, які змушують реакційних письменників боятися прогресивних ідей у дитячі книгах
Н. Г. Чернишевський відзначав як основні недоліки книг для дітей їхній становий характер, а також властиве багатьом письменникам прагнення до згладжування протиріч між народом і правлячими класами. Одну із самих переконливих і полемічно гострих статей Н. Г. Чернишевського представляє собою його рецензія на “Нові повісті”. У цій книзі було одинадцять повістей, “запозичених із суспільного й приватного життя різних народів”. Книга була переведена із французького, повести взяті з іноземних дитячих журналів. Це були добутку про лагідність і смиренність, про всемогутність бога й необхідності йому підкорятися. Н. Г. Чернишевський дає різку характеристику “Нових повістей”: “Книжка ця сама по собі не цікава. “Нові повісті” чи не гірше всіх старих і розказані самими непр?” вильним мовою”‘.
Н. Г. Чернишевський викриває реакційність, дидактич-ность, примітивність подібних книг у пародії “Фединька й Петинька”. “Фединька не любив учитися, а Петинька любив учитися; Фединька говорив: я сам усе знаю, а Петинька говорив: коли я не стану вчитися, то нічого не буду знати. Коли вони виросли більші, Фединька нічого не знав, а Петинька став розумною людиною”.
Чернишевський переконаний, що в дитячих книгах необхідні динамічний сюжет і лаконізм стилю. Він звертав велику увагу на мову дитячої літератури: “Дітям дуже багато чого можна пояснити дуже легко, аби тільки тільки пояснюючий сам розумів ясно предмет, про яке узявся говорити з дітьми, і вмів говорити людською мовою”. Чернишевський схвально оцінював мову й стиль оповідань Л. Толстого, поміщених у додатку до журналу “Ясна Галявина”, він відзначив, що виклад “зовсім просто; мова безискусствен і зрозуміла”‘. Книга Н. Г. Чернишевський не тільки заперечує про А. С. Пушкіна їхніх рецензіях і статтях реакційні ідеї, якими була перейнята більшість дитячих книг, але й висуває, затверджує передові ідеали нової дитячої літератури. Насамперед Чернишевський вважає за необхідне Створити для молодого покоління образ героя-сучасника. І він сам створює такий образ у книзі для юнацтва “Олександр Сергійович Пушкін. Його життя й Твори ” (1856).
Затверджуючи необхідність реалістичної літератури для дітей, Чернишевський говорив і про такі її риси, як народності й патріотизм. У вставній главі він дає тлумачення революціонерами-демократами поняття “великий письменник”, підкреслюючи, що це “людина, що робить більшу послугу, що робить багато добра своїй батьківщині”. Він говорить у першу чергу про народності Пушкіна, відзначає, що захист поетом народних інтересів визначила його місце в літературі. Книга Чернишевського про Пушкіна виходить за рамки звичайного біографічного жанру. Вона роз’ясняла молодому поколінню величезне значення поезії Пушкіна й пропагувала революційно-демократичне розуміння народності й патріотизму. Чернишевський у цій книзі звернувся до дітей із сучасними питаннями. Живе й емоційне оповідання Чернишевського про життя й творчість Пушкіна мало неоціненне значення для твердження реалістичної дитячої літератури
Чернишевський Показує Пушкіна як поета, що зумів об’єднати прогресивний і сучасний ідейний зміст із доконаною поетичною формою: “…він навчив публіку любити й поважати літературу, збудив сильний інтерес до неї в суспільстві, навчив літератора писати про те, що цікаво й корисно для російських читачів”.
Друга частина книги про Пушкіна була самої повної в той час хрестоматією добутків поета, відібраних Чернишевським для дитячого читання. У неї були включені уривки з поем, сцена з “Бориса Годунова”, глава з “Євгенія Онєгіна” і лірика Пушкіна. Чернишевський проводив ідею революції у своїх статтях і рецензіях про дитячу літературу. Звертаючись до педагогів і дитячих письменників, він призивав учити дітей осмислювати події громадського життя, давати їм не тільки позитивні відомості, але й викривати ненормальні, виродливі явища сучасного суспільства. Думки Бєлінського про реалістичний напрямок у дитячій > літературі знайшли глибокий, обгрунтований розвиток у статтях і рецензіях Чернишевського. Він розробив у новий історичний період питання ідейності, науковості й художності дитячої літератури
(1 votes, average: 5.00 out of 5)