Всі ми родом із дитинства. І в кожного у дитинстві були мрії. Хто Мріяв стати видатним актором, хто – рішучим і мужнім міліціонером, а хто видатним льотчиком. Не полишили ці мрії і наших головних героїв – Яву Реня і Павлушу Завгодроднього.
Багато майбутніх професій перебрали вони у своїй уяві, але найбільшою мрією їхнього життя була мрія стати героєм, з почестями і визнанням оточуючих. А хто з нас не мріяв про це в дитинстві? Але поряд з мріями завжди ходить дійсність.
Дійсність не оминула і головних героїв. їхні бажання бути героями,
ловити злочинців, самим не стати крадіями і чесно віддати годинник “царю з 13 квартири” справді наповнені вчинками, які викликають повагу. Це і захист своєї подруги Вальки з Києва від дій хулігана Будки, і взаємодопомога другові під час переекзаменовки, і бажання віддати гроші “справжньому жебракові” і багато іншого. І, навіть, той, на перший погляд, дивний та смішний договір про “Казання лише правди”, а за брехню отримання “шалбана”, говорить про хоробру, лицарську душу головних героїв, про те, що мрії і дійсність в їхньому житті не відходять далеко одна від одної.
Отже, якими б дивними
і необдуманими були мрії двох хлопчиків, вони завжди мали своїм підгрунтям дійсні, поважні та доброчесні вчинки. Згадаймо хоча б бажання Яви і Павлуші побудувати метро у Васкжівці або організацію ними в рідному селі всесвітньо відомого бою биків чи хоча б театр. Фантазія дітей була невичерпною. Але, головне, їм вдалося зберегти свою дружбу, допомогти людям під час повені, привітати свою улюблену вчительку.
А це значить, що вони стануть справжніми людьми, які у горі та радості залишаться вірними один одному, з почуттям власного обов’язку допоможуть іншим.
