Мої враження від творів Миколи Хвильового
Українське Відродження 20-30-х років XX століття дало літературі багато нових талантів, ідей, світобачень. І серед них – Микола Хвильовий, письменник-новатор, самобутній і своєрідний автор. Його Твори з налетом імпресіонізму бути оригінальними, відмінними від робіт письменників того часу. Вони вражають силою таланту митця, глибоким психологізмом героїв, і манерою письма. Його твори примушують замислитися і над долею автора, і над трагічною історією України, і над своїм власним “я”. Повели М. Хвильового “Кіт у чоботях”, “Наречений”,
У новелі “Я (Романтика)” – ще страшніші і трагічніші картини. Твір торкаэться Теми роздвоєння людської особистості. Свого героя М. Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері, яка до останньої миті вірить у перемогу
Твори Миколи Хвильового застерігають сучасників від шляху в прірву антигуманізму, від фальшиво-красивих політичних гасел, допомагають дійти висновку, що жінка і революція – поняття несумісні, як несумісні примарні ідеї комунізму з реальним щасливим майбуттям людей.
Для сучасного читача новели письменника – багатющий матеріал для її вчення не лише історії, а й психології, його твори – переконливий урок що не слід припускатися помилок своїх попередників, не варто надавати перевагу ідеї. Мені твори М. Хвильового допомогли більше зрозуміти складний історичний період 20-х років XX століття, побачити, як перемагала тиранія, деградували духовні цінності. Автор підштовхнув своїми творами до висновків, що тоталітарній системі не потрібні генії, особистості, а лише покірні виконав ці волі партійних вождів.
Трагедія героїв творів М. Хвильового близька до трагедії самого автора. Тому його твори такі пристрасні і хвилюючі. Наділений інтуїцією, автор шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Разом із героями своїх новел поет шукає виходу із лабіринтів історії. Я не перестаю дивуватися його любові, вірі ненависті, я захоплююсь його карколомною “грою в бісер”: свідомим кодуванням художніх підтекстових структур.
А ще я зрозуміла, прочитавши твори Миколи Хвильового, що кожній людині притаманні ліризм душі, почугтя любові, повага до минулого, обожнювання матері. Потрібно лише побороти в собі слабкість, безсилля, інертність та агресивність.