“Моє ставлення до позиції Артюра Рембо як поета”
“Я усвідомив себе поетом. Це не моя провина. Помилкою було б говорити: я думаю: слід радше сказати – мене думає. Я є хтось інший. Тим гірше шматкові дерева, як він розуміє, що він – скрипка”.
Як на мене, письменники – це незвичайні, фантастичні, дивовижні, фантастичні люди! Письменники – надто вразливу душу мають; мають надто вольовий характер, вони бачать прекрасне навіть крізь призму сльозових та тужливих днів, вони мають небачені запаси оптимізму, коли хочеться все закинути й піти світ за очі.
Письменники, як скрипки, всі
Я думаю, що Артюр Рембо не для всіх. Не маючи вдома його творів, зайшла на якийсь там сайт, аби прочитати їх, а внизу до біса відгуків незадоволених школярів, що їм узагалі нічого не зрозуміло.
Думаю,
Також я переконана, що такі люди, як він, можуть змінити цей патологічно хворий, підлий і ниций світ.
Чому ж ви всі пішли зараз, зараз, коли дуже потрібні?!
Сюди б Шекспіра, Франка, Грушевського, Рембо, Бодлера… Так було б легше!