Моя матуся (твір-мініатюра)
Я дивлюсь на вас,
Мамо,
Бо душа ваша – яблуня
Золота, золота…
Бо квітує в ній сонячно
Доброта.
М. Косякевыч
Мати… Красу жінки-матері оспівували з давніх-давен. їй присвячували вірші, поеми, пісні. Художники змальовували її неповторну чарівність. Скільки чудових зображень жінок з малим дитятком на руках! Скільки в погляді матері ніжності, тривоги за майбутнє її рідної крихітки! Так ясно і просто каже прислів’я про те, що мати – це людина, яка найрідніша у всьому світі: “Нема цвіту пишнішого, як маківочка,
Моя матуся. Це струнка, звичайна, проста жінка. Така приємна у розмові. Без нарікань на долю, без жалів. Як подих вітру. Лагідна така! А якщо і зробить зауваження, то чемно, тихо, ввічливо. “Материн гнів – як весняний сніг: рясно випадає, та скоро розтане”.
Як приємно, відчуваючи тепло материної руки, її подих, ніжно пригорнувшись до її плеча, розповісти про свої мрії, поділитись роздумами про прочитану книжку,
“На сонці тепло, а біля матері добре”. Коли часом я хворію, то моя мила ненька хвилюється, піклується про мене з особливою увагою. “У дитини заболить пальчик, а в мами – серце”:
Люблю, коли мама
Для мене співає.
Із мамою вдвох
Сумно нам не буває… Люблю свою маму, –
Ви, певне, так само,
Люблю вже за те,
Що вона – моя мама!
Ю. Михайленко
Хай довгими будуть твої літа, душа твоя хай не старіє!