Моя кімната (твір-опис інтер’єру)
НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Тривалий час моя родина жила в невеликій квартирі, в якій усім нам було дуже тісно. Бабуся називала наше помешкання “рукавичкою”, у якій повно людей бабуся з дідусем, мама з татом, я і молодша сестричка. Ми з Ганнусею мали спільну кімнату, а наше ліжко було двоповерховим. Щовечора мені доводилося проганяти сестричку зі свого верхнього місця, а вона нізащо не хотіла мене слухатися. Не раз Ганнуся розкидала мої підручники, розмальовувала зошити, ламала машинки, які я колекціоную.
Не краще було й дорослим. Вони всі
Уся велика родина мріяла про просторе приміщення, і ось нарешті ми переселилися в новий двоповерховий будинок, де в мене і сестрички є власні кімнати.
Сплутати наші з Ганнусею кімнати неможливо. У кімнаті, яка належить сестричці, на стінах рожеві з квіточками шпалери, яскраві малюнки, велике дзеркало, ліжко, застелене картатою ковдрою.
Моя кімната – це чоловіче помешкання. Я самостійно підбирав шпалери без малюнків і квіточок. У моїй кімнаті стоїть дерев’яне ліжко, застелене сірою ковдрою, навпроти ліжка – шафи для речей, книжок та іграшок.
Вікно моєї кімнати виходить на південь, і тому батьки купили жалюзі, щоб я міг регулювати освітленість робочого місця.
Кімната освітлюється світильником з трьома лампочками. У кутку стоїть ще одне джерело світла – лампа на високому стояку.
Я дуже люблю свою кімнату, сам її прибираю, намагаюся не засмічувати зайвими речами. Іграшки, якими я вже не граюся, ми віддаємо в дитячий будинок, а книжки забирає собі Ганнуся.