Моральні цінності у драмі І. Кочерги “Ярослав Мудрий”
Неможливо собі уявити Київську Русь без могутньої постаті Ярослава Мудрого, який ніби є втіленням моральних цінностей та ідеалів наших предків. Цікава й складна, дуже суперечлива постать. Жорстокий войовник і мудрий книголюб – творець першого зведення руських законів – “Руської правди” – і князь, що залізною рукою скарав в усобній боротьбі навіть найближчих родичів; лукавий політик і натхненний будівничий. Доля усіх героїв, їхні думки, надії та прагнення, їхні ідеали та моральні цінності неодмінно переплітаються з долею усієї
Отам на полі бою Новий чудовий Київ я построю, Величний, пишний, як краса століть.
Для того привозив “іскусних” майстрів із греків, учив своїх людей будувати, купував і переписував у монастирях книги, та й сам любив читати, щоб “од книг
…весь вік воджу в походи рать… Раніш закон… а потім благодать,
– не раз повторює Ярослав афоризм знаменитого Іларіона, автора “Слова про закон і благодать”. У цьому полягає гострий конфлікт між прагненням помсти та почуттям патріотизму, утвердження необхідності науки та мистецтва в житті.
Таке, здавалося б, природне почуття, як любов до Батьківщини, жило в душі Ярослава дуже непросто. Воно гартувалося у внутрішніх суперечностях, у боротьбі. Князь рішуче виступає проти варягів, які служили Києву, а при нагоді грабували його. Ярослав Мудрий застерігає:
Кожен, хто порушить справу миру, На правду хто на руську посягне, – Того вразить безжалісна сокира…
Це людські ідеали наших предків, це їхні моральні цінності. Київ у думках, Київ у мріях не тільки Ярослава Мудрого, а й Журейка, і Свічкогаса, і монаха Микити, бо, як каже Сильвестр,
Хто вип’є раз Дніпрової води. Тому ніколи Київ не забути. Люблять герої драми і природу рідної землі, і храми, милуються красою і мистецтвом:
Яка краса! Як барви всі согласно В один вінок на золоті сплелись.-
Вигукує князівна Єлизавета, розглядаючи малюнки монаха Микити. Все це вказує на те, як добре було розвинене у наших предків почуття прекрасного, як високо вони цінували красу! Але все ж таки головним була любов до Батьківщини, задля якої віддавали, не вагаючись, життя. Загинув, захищаючи Вітчизну, Микита; ризикуючи життям, приводить дружину новгородців каменяр Журейко. Та й Ярослав завжди стоїть на підступах до рідної землі, щоб ніхто з ворогів не зміг зненацька напасти. Він мріє будувати нові храми, для нього не має вищих скарбів, “ніж мирний труд й щастя в мирнім домі”, але перш за все, “закон, а потім благодать”.
І. Кочерга у своїй п’єсі “Ярослав Мудрий” зумів передати почуття, які володіли людиною в XІ столітті, моральні цінності та ідеали. Ця п’єса – справжній гімн людському патріотизму, мудрості. Вона вчить любити свою Батьківщину і в часи радощів, і в часи печалі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)