“Моральні чесноти, які я ціную в людях” за віршем В. Самійленка “Патріоти”
Ціла низка питань, серед яких: “Хто вони, справжні патріоти? Які якості вони повинні мати? Чим, перш за все ці люди керуються у своєму житті? Що люди мають робити для зміцнення і возвеличення своєї держави? Чи кожний громадянин є патріотом? Чи тотожні поняття “патріот” і “громадянин”? У чому покладаються особливості сучасного патріотизму?”, щоб відповісти на які, треба правильно розуміти такі поняття, як громадянська позиція, патріотизм, громадянин. Слід сказати, що відносно цієї теми мені запам’яталися слова про те, що саме
Сила віршів В. Самійленка полягає в щирій повазі до рідної землі і любові до України, в самозречному служінні поета національній культурі. У сприйнятті поета існувало дві України, перша з яких – це країна-мрія, а друга – країна-реальність. Природно, мешкати В. Самійленку доводилося у реальній Україні, в якій дуже гостро відчувалися ненависть, злоба та свавілля влади. Тому поету постійно доводиться боротися с такими відношеннями у суспільстві, а боротьба ця виливалася у віршах митця, в яких він критикував нещиру поведінку деяких співвітчизників, які дуже багато розмовляли про те, як покращити життя українського народу, але при цьому нічогісінько не робили. Одним з віршів В. Самійленка, в якому головною темою є саме ця проблема, є поезія “Патріоти”.
Героями вірша “Патріоти” є троє юнаків, у яких нібито боліла душа за долю рідної землі. Перший з цих юнаків у своїх роздумах повертається до стародавніх часів, коли українська культура та наука лише зароджувалася і стрімко розквітала. Опираючись на наукові докази та на те, що він знав з книжок, хлопець згадує ті часи, коли пращури зі зброєю в руках боронили права та свободу свого народу. Другий хлопець без кінця говорив про безправність українського народу. Та патріотизм цих двох пустомель залишався лише в словах і ні на крок не просувався на дії. Третій юнак не схвалював пустомельство своїх товаришів, але й сам на ділі нічого не робив для того, щоб рідна країна процвітала та розвивалася.
“Він бачив душею Вкраїну
І все, що вона добула.
Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти
І темність і вбожество їх”.
Уся праця пустодзвонних патріотів – героїв вірша В. Самійленка “Патріоти”, зводилась до запальних визнань у патріотизмі й у страху перед царизмом, який не був зацікавленим у розвитку національних меншин Російської імперії. На думку автора цієї поезії, з якою я повністю згодна, справжній патріотизм повинен полягати не в словах, а в реальних діях. І якщо розмірковувати над патріотизмом наших сучасників, стає досить сумно, адже таких “rope-патріотів” багато і в сучасній України. Вони говорять так багато слів про щастя свого народу, висловлюють бажання допомогти йому, але при цьому нічогісінько для цього не роблять. І якщо б не було справжніх патріотів, людей справи, а не слова, навряд чи наша країна стала вільною та незалежною державою і не зайняла б достойне місце у європейському співтоваристві. І великі спасибі В. Самійленку, велике спасибі тим, для кого моральні чесноти не перетворилися на пусті слова, тим, завдяки кому наше життя покращується з кожним днем, а країна стає біль могутньою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)