Моральна висота людини в трагедії “Натан Мудрий”
Останньою п’єсою Лессинга була трагедія “Натан Мудрий” (“Natan der Weise”, 1779). На відміну від всіх попередніх добутків, вона написана білим віршем. Дія драматичної поеми відбувається наприкінці XII ст. у Єрусалимі, в епоху хрестових походів. В основу “Натана Мудрого” Лессинг вклав думку про те, що фундаментом будь-якої релігії є моральне почуття, а догматичний зміст має минущий характер і ні в якій мері не свідчить про височині однієї релігії над інший
Три головних герої “Натана Мудрого” – арабський султан Саладин, багатий
Уникаючи узагальнення в створенні образів, драматург знову виявляє свою майстерність у побудові характерів. У центрі трагедії – образ Натана Мудрого, глибини особистості якого розкриваються в його думках і діях. Після єврейського погрому загинула вся
Моральна висота людини – у чуді діяльної любові, висоті загальнолюдської моралі над штучними догмами. Ці думки були дороги Лессингу. Не випадково в одному з начерків драми він записав: “Спосіб мислення Натана… був завжди моїм способом мислення”.
Й. В. Гете, високо оцінюючи постановку п’єси “Натан Мудрий” у Веймаре в 1801 р., писав: “Нехай… висловлене в ній почуття терпимості й співчуття назавжди залишиться для народів священним і дорогим”. Створюючи свою п’єсу, Лессинг сумнівався, що вона коли-небудь побачить сцену. І його побоювання виправдалися. Постановка, здійснена відомим актором і антрепренером Деббелином у Берліні, протрималася недовго. Лише в 1801 р. Гете й Шиллер у Веймарском театрі змогли відновити спектакль, ця постановка й проклала шлях “Натану Мудрому” на сцену. Роль Натана виконувало чимало відомих акторів, і серед них А. Иффланд (1802).
Про значення Лессинга для німецької літератури чудово сказав Й. В. Гете: “Така людина, як Лессинг, необхідний для нас, оскільки він великий саме завдяки своєму характеру, завдяки своїй твердості. Настільки ж розумних і освічених людей багато, але де знайти такий характер!”