Монолог Юрія Живаго
Лара у відповідь на оповідання Юрія Живаго про мітинг говорить: “- Про дерева, що мітингують, і зірки мені зрозуміло. Я знаю, що ви хочете сказати. У мене самої бувало”. Люси називає те, що їй здається, “фантазією”, від якої неї пробирає тремтіння.
Але якщо Дарней просить розповісти про це, те Юрій Живаго, навпроти, не запитує Лару про подробиці й воодушевленно продовжує говорити далі не тільки в силу зайнятості своїми думками, але й тому, що йому відомі слова Люси з роману Диккенса, що він пізніше читає у Варикино і який, імовірно, читав
Люси розповідає: “Я іноді сиджу тут одна ввечері й слухаю, як луна в тупику вторить всім цим віддаленим крокам, і раптом мені починає здаватися, що всі ці кроки коли-небудь увірвуться в наше життя” (с. 126). Картон, що коштує у вікна, пропонує забрати всіх людей, чиї кроки чутні, у своє життя. І його потім перебиває шум шаленої грози, після якої “далеко за північ виглянув місяць” (с. 126). Слова Картону трансформовані в “Докторі Живаго” в останню частину монологу доктори, зверненого до Ларе (ІІІ,
Якщо повний місяць у Мелюзееве коштує ввечері й уночі, коли Юрій Живаго слухав мітинг, то гроза вибухає в ніч після від’їзду Лари – деталі однієї сцени Диккенса рознесені в “Докторі Живаго” по зв’язаним між собою, але розділеним. Ще одне відразу пізнаване відтворення розглянутого епізоду “Повести…” – вечірка в будинку Громеко. Ні гості, ні хазяї, у тому числі Юрій Живаго, не зауважують грози, що пройшла, поки доктор говорив. Мовлення доктора співвідноситься з тим, що говорить Люси.
За свідченням Е. Б. Пастернаку, в “Повісті…” Пастернак “знаходив не використані ще в літературі можливості. Його захоплював повторюваний момент в “Повісті” – коли луна доносить у Лондон гул кроків революційних юрб на вулицях Парижа, герої почувають тривогу, начебто вони перебувають одночасно у двох часах, у двох містах”.43 Цими “невикористаними можливостями”, які, очевидно, Пастернак постарався задіяти при написанні “Доктора Живаго”, з’явилися способи символізації зображуваного, способи створення такого враження, що відбувається в одному місці з’являється сполученням подій, що відбувалися й відбуваються в різні місцях
Властиво, весь роман Пастернаку з’являється свого роду реалізацією заключної фрази автора із глави VІ “Юрби народу”: “Все може бути. Може бути, їм ще доведеться побачити й грізні юрби народу, які зі скаженою люттю стрімко ввірвуться в їхнє життя” (с. 127).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)