Михайло Шолохов “Доля людини”
Оманливою простотою Він не купує читачів. Життя для нього – поле бою Двох сил, світоглядів, світів. М. Рильський
У його висічених із алмазу й полум’я героях сконцентроване загальнолюдське й вічне. Гурян Борян Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них – російський письменник Михайло Шолохов.
Як і в творчості німецького письменника Генріха Веляя, оповідання пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна. Війна скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія
На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла йому війна, – смерть рідних, жахи концтабору – Андрій Соколов “находить сенс у вихованні обпаленого війною сироти – хлопчика Ваги.
Недарма оповідання починається і закінчується зображенням всепереможної весни, що затягує рани на тілі
Сам Андрій Соколов звідав усі жахи німецького концтабору, голод, знущання, приниження, але не зламався, зумів вистояти, втекти з полону, узявши з собою “язика”- німецького інженера. А після війни, коли б, здавалось, зник сенс його життя,, бере на виховання хлопчика-сироту Ванюшу, якого теж не помилувала доля. І починається відродження зраненої душі Андрія Соколова.
Від твору “Доля людини” віє вітром оптимізму, як повоєнна весна, дружна і раптова, так і майбутнє цих осиротілих людей – Андрія Соколова і Вані – світле, чисте і радісне.