Міркуючи про прозу Пушкіна. Проза Пушкіна. Думки про прозу Пушкіна
У розвитку російської художньої прози основне значення А. С. Пушкін особливо великий, адже в нього майже не було попередників. На набагато більше низькому рівні, у порівнянні з віршами, перебувала літературна Мова прози. Тому перед Пушкіним-Прозаїком устало винятково важке завдання обробки самого матеріалу даної області словесного мистецтва. Прозаїчні жанри залучали своєю більшою дохідливістю. Не зрячи в ці роки П-Н відзначав: “Повісті й романи читаються всіма й скрізь”. Першим завершеним пушкінським добутком у прозі з’явилися “Повісті
Подлиная краса природно викликає в людини почуття радості, щастя, робить його добрим і відкритим миру, допомагає перебороти в собі низькі почуття й пороки. Таке розуміння пушкінської героїні підтверджують і слова хлопчика наприкінці повести, які розкривають позицію письменника, його відношення до Дуне: “Прекрасна бариня… добра бариня… славна бариня!” Таким представляється характер Дуни – ясний, певний, цільний. Із цієї позиції можна пояснити її вчинки, думки й почуття. Однак Самсон Вырин цінує в ній найбільше господарські якості. Він бачить у ній насамперед прекрасну домогосподарку (“Нею будинок тримався: що прибрати, що приготувати, за всім устигала”). При цьому зовнішність і чарівність Дуни творили чудеса із проїзними. Тільки вона з’являться люди заспокоювалися й добрішали, а накопичена злість не вихлюпувалася на бідного доглядача. Але юна кокетка прагнула у вище світло, закони якого вона засвоїла. А її батько не представляв для своєї дочки іншого життя, крім як на поштовій станції. Тому він не хотів вірити в щирість і глибину почуттів дочки й проїзного гусара. Хоча очевидно, що почуття були щирі. Зважаючи на те, що Дуня “їхала по своєму полюванню”, можна припустити, що Мінський і Дуня не просто відразу сподобалися, а “довідалися” і полюбили один одного. Відбулася та зустріч, коли люди прозрівають друг у другу родинну душу. І Дуня зробила свій вільний вибір, ідучи назустріч долі. У такій волі героїні полягає для П-На ідеал особистого поводження. У ситуації неминучого вибору між Мінським і батьком Дуня надходить “за законами щастя й життя”. Таким чином, П-Н у своїй повісті створює російський національний жіночий характер. Однак відношення читача до Дуне неоднозначно, тому що П-Н поставив її в таку складну ситуацію. Перед нею коштує трудейшая завдання – вона повинна вибирати між своїм щастям і спокоєм батька.
Але вона не приносила батька в жертву, але бачила свій борг у знаходженні Будинку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)