Міркування за твором Івана Липи “Близнюки”
Звичайно ж, Кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої своєї, і у творі Івана Липи “Близнюки” ми бачимо, як у колискових піснях, звертаючись до своїх крихіток, ненька передає їм всю любов свого щирого серця, мріє про їхнє Майбутнє. Убога жінка побажала своїм близнюкам – бути щасливими, щоб не знати бідності. А трохи пізніше додала, щоб піклувалися не тільки про себе, а й про всіх знедолені. Одному із синів за бажанням матері судилося піклуватися про щастя сучасних людей, другому – майбутніх. Щедрими подарунками наділила доля близнюків.
Брати підростали, подарунки для них були найбільш дорогим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один вибудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися й веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але незабаром завойовники спалили дивовижну палату, пораскидали чарівні яблука. Умер від горя їхній володар.
Другий брат мандрував миром, вивчаючи його,
И відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця перетворився в прекрасного юнака із золотими кучерями. У цьому – непереможна сила добра, тому що подвиги, здійснені в ім’я народу, вічно живуть у його пам’яті. Таких синів не забуває Земля!
Усім нам варто пам’ятати, що “мізерні забави й жагучі задоволень” не можуть зробити людини щасливим. Наше призначення – залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами пишатися!