У поета багато дивовижних віршів, написаних у різний час і з різного приводу. На першому місці – вірші, присвячені Любові Дмитрівні Менделєєвій, любов до якої О. Блок проніс через усе життя, незважаючи на складні життєві випробування їх почуттів. Усі інші вірші – це роздуми про час. У Блока можна багато чому навчитися: естетичному смаку, інтелекту, одержати блискучі уроки російської мови. З усієї блоківської поезії я обираю його “Італійські вірші”, написані в 1909 році. Мистецтво Італії “обпекло” Блока. У Равенні Блок побачив могилу
Данте, разючі мозаїки, древні саркофаги. Зачарувала його тиша. Вірш “Равенна” – якщо не кращий, то найзнаменитіший з італійських віршів поета: Все, что минутно, все, что бренно, Похоронила ты в веках. Ты, как младенец, спишь, Равенна, У сонной вечности в руках. …………………………………… Лишь по ночам, склонясь к долинам, Ведя векам грядущий счет, Тень Данте с профилем орлиным О Новой Жизни мне поет. Прекрасні вірші присвятив Блок Венеції, Флоренції. З висоти Сан-Мініато, де стоїть найдавніша флорентійська церква, згадана Данте в “Божественній комедії”, все місто як на долоні.
Від колишньої Флоренції залишилися лише спогади про Леонардо да Вінчі. Своє упереджене ставлення до міста Блок виразив у віршах “Любовью длинной, безнадежной твой старый прах я полюбил…” Думаю, поет згадав таємничу посмішку Мони Лізи і вклонився пам’яті знаменитого художника і його “моделі”. Мені цікаво подорожувати по віршах поета. От він, грандіозний Сієнський собор зі смугастими чорно-білими колонами. Серед багатьох зображень виділяються “Сім віків життя людини”. Цей дорогоцінний пам’ятник італійського мистецтва надихнув Блока на створення одного з найбільш проникливих віршів – “Сієнський собор”: Когда страшишься смерти скорой, Когда твои неярки дни, – К плитам Сиенского собора Свой натруженный взор склони. …………………………………………. Молчи, душа. Не мучь, не трогай, Не понуждай и не зови: Когда-нибудь придет он, строгий, Кристально-ясный час любви. Після Італії була Німеччина: Все, что память сберечь мне старается, Пропадает в безумных годах, Но горящим зигзагом взвивается Эта повесть в ночных небесах. Жизнь давно сожжена и рассказана, Только первая снится любовь… Коротка прогулянка Рейном, відвідування Кельна, де поета вразили собор і вокзал: “чудовиська, дива світу…” У “Скіфах” Блок згадає про Кельнський собор: “и Кельна дымные громады”. І от дорога повертає додому: “Ранком прокинувся і дивлюся у вікно вагона. Дощик іде, на ріллях сльота, хирляві кущі, і по полю трюхикає на шкапі, з рушницею за плечима, самотній стражник. Я відчув, де я: це вона – нещаслива моя Росія, запльована чиновниками, брудна, забита, всесвітнє посміховище. Добридень, матінко!” Спасибі, Олександре Олександровичу, за дивну подорож з вашими віршами!..
