Мій улюблений герой із “Слова о полку Ігоревім” – Ярославна
В Путивлі-граді вранці рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає… Т. Г. Шевченко. Плач Ярославни
З давніх-давен мудрий український народ шанував та оспівував естетичний ідеал жінки. В Образах вірної дружини, нареченої підкреслювались характерні риси щирої українки: відданість коханню, гідність, лагідність, вірність, здатність зробити все можливе неможливе заради сімейного щастя. Такі жінки допомагали перемогти, вистояти своїм чоловікам, судженим, братам під час суворих небезпек, які нерідко загрожували країні.
Свого чоловіка називає Ярославна “ладою”, хвилюючись та посилаючи свої сльози. Вона нагадує чайку, що квилить на березі моря. Заслуговує на увагу ще те, що в невтішному горі ця мужня жінка піклується не лише про благо чоловіка, а й про його військо. Докоряє вона вітрові за те, що переносить Ворожі стріли на дружину князя. Просить Ярославна і “світлеє і трисвітлеє сонце”, щоб у полі безводному не мучило спрагою воїнів. Усе це свідчить про шляхетність, патріотизм, громадянську свідомість княгині. Вона виступає заступницею, берегинею воїнів Київської Русі. Це справжня княгиня, яка заслуговує на повагу не тільки сучасників Ігоря, а й нащадків. Якщо кожна жінка буде такою ж відданою, шляхетною, патріотичною, вірною, то наші чоловіки будуть завжди перемагати та робити все, щоб країна-мати була вільною, багатою та щасливою. Недарма Образ Ярославни надихає письменників, художників створювати чудові переспіви мотивів материнства, жіночості, Кохання. Пісня-плач Ярославни – це Символ незламності духу жінки, ніжної і мужньої водночас.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)