Мій шлях до школи. Твір-опис місцевості на основі особистих спостережень
Багато хто з моїх однокласників мешкає у нашому будинку. Вечорами ми збираємось у дворі, згадуємо минулий день, приколи на уроках, граємо у футбол, бадмінтон – взагалі, скільки ще розваг можна знайти, коли не хочеться йти додому. Одного разу Юлька (вона сидить за першою партою, майже відмінниця) розповіла, що її батько повернуся з-за кордону, куди їздив у справах свого підприємства, і привіз серед різних подарунків диски із записами популярних на Заході музичних груп. Багато хто з нас хотів послухати диски. Юлька запропонувала улаштувати своєрідний
Мій шлях до школи починається з того, що з двору я потрапляю просто на проспект. Ліворуч, за довгою ажурною чавунною огорожею, піднімаються корпуси міської лікарні. Є там споруди ще довоєнної будови, а є й сучасні багатоповерхові зі збірного залізобетону. За лікарняним комплексом тягнеться тінистий
Чим може здивувати моя розповідь хлопців? Все це вони й самі бачили безліч разів. Удома я розповів матері про Юльчине завдання. Вона на мить замислилася, а потім сказала:
– Ти можеш здивувати хлопців! – Чим це? – запитав я. – Чи відомо тобі, чому кафе називається “Малюк і Карлсон”? – То й що! Його можна назвати як завгодно. – Кафе так назвали невипадково, – усміхнулася мати. – У господаря кафе є чижик (це невелика лісова пташка), якого він кличе Малюк, а Карлсон – це хазяйський кіт, товстий, неповороткий. Ось імена улюбленців і стали назвою кафе. – Звідки ти це знаєш? – здивувався я. – У кафе працює моя подруга, вона й розповіла про це.
Тепер я знав, чим здивувати хлопців. Свідченням того, що мені це вдалося, був диск, привезений батьком Юльки з відрядження. Вона дала його мені першому з хлопців на один вечір.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)