Ми легко стати запорожцем? (За переказом “Прийом у запорожці”)
СВІТ ФАНТАЗІЇ, МУДРОСТІ, МІФИ І ЛЕГЕНДИ УКРАЇНЦІВ
Ми легко стати запорожцем? (За переказом “Прийом у запорожці”)
Славні лицарі-запорожці покрили себе вічною славою. Немає, напевно, жодної людини, яка б не знала про відвагу, мужність, сміливість козаків. А майже кожний хлопчисько того часу мріяв податися, за дніпровські пороги й стати одним із відчайдухів. Але не всіх підряд брали козаки у своє товариство. Спочатку бажаючого перевіряли на кмітливість, товариськість, уміння не розгубитися у складній ситуації.
Ось, наприклад, яка
Зваривши кашу, хлопець виходить на могилу, як йому й сказано було, та й кличе товариство обідати. А козаки мовчать. Якщо хлопець розгубиться, почне нервуватися, плакати, то запорожці давали йому коня й грошей на дорогу зі словами: “Іди собі до нечистого! Нам таких не треба”.
Коли ж хлопець, крикнувши зо два рази: “Гей,
Це дуже правильний спосіб виявити людину ледачу й безініціативну. Розумна й кмітлива людина ніколи не бідкається і не нудьгує. Якщо взяти в товариство неперевірену людину, то не будеш упевнений у своїй безпеці. А що як людина ця потребуватиме пояснення, що і як слід робити, сама ж нічого не запропонує? Ще й виправдовуватиметься, що зробила все, як наказали. Тому козаки й брали тих, хто за словом у кишеню не полізе, сам завжди знайде вихід із скрутного становища та ще й друзям допоможе.