Ми йдемо – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено
Ми йдемо по Україні: від степів до гір, від лісів до морів – звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
І немає нам ліку.
Ми чинимо волю наших прадідів, це вони нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею, із нашими багатолюдними містами, із нашими тихомрійними селами,
Із нашими золотоверхими церквами.
Ми гордо йдемо шляхами України: ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди, щоб подивитись на нас, гордо йдучих, ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,
Щоб подивитись на нас, гордо йдучих, – ви всі бачите, як ми гордо йдемо дорогами
Ми йдемо, не вимагайте від нас доказів нашої прихильності до руху, не, вимагайте пояснень причин, що привели нас
У рух. Марна ваша справа – виставляти проти нашої ходи контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих джерел, намагаючись зупинити нашу ходу, марна ваша справа – ми йдемо.
Ми йдемо по Україні, пов’язані вишиваними дівочими руками рушниками, і радість сяє в наших очах.
Коментар Вірш В. Голобородька “Ми йдемо” написаний верлібром, але має чіткий внутрішній ритм, внутрішню наснагу. Ліричний герой поезії відчуває себе часточкою великого народу, який нарешті здобув