Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ

Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ

УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ

І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ

Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові”

Свій шлях він обрав свідомо. М. Старицький – представник того покоління української інтелігенції, яке надихало мужнє слово Т. Шевченка: Від Кобзаря вони перейняли любов до Батьківщини і бажання самовіддано служити їй. У Київському університеті, де навчався М. Старицький, було багато студентів, які горіли ідеєю незалежності України. Серед них був і Михайло Старицький,

потомок древнього князівського роду, який веде своє генеалогічне дерево від Рюриковичів. Виходець із поміщицької родини, майбутній письменник свідомо обирає шлях служіння знедоленому народові, віддає цій справі всього себе.

Старицький увійшов в українське культурне життя як людина високоосвічена та всебічно обдарована. Сучасники знали, що письменник завжди був там, де цього потребувала національна справа.

М. Старицький був активним організатором театральної справи в Україні. Він сприяв становленню та розвитку українського професійного реалістичного театру, якому віддав понад десять років.

Він був і керівником, і режисером трупи, з якою побував у багатьох містах – у Києві, Харкові, Одесі, Москві, Петербурзі, Варшаві. Як ніхто інший, Старицький дбав про умови життя працівників театру. Часто використовував власні кошти для того, щоб обновити декорації чи створити новий хор або оркестр. Постійно дбав про розширення репертуару. Недарма Іван Франко назвав письменника “батьком українського театру”, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії.

Відомий Старицький і як видатний драматург. Його перу належить двадцять чотири закінчені драматичні твори, з них тринадцять оригінальних, а решта – переробки п’єс та інсценізації прозових творів інших авторів, наприклад, “Тарас Бульба” та “Сорочинський ярмарок” М. Гоголя, “Ніч під Івана Купала” О. Шабельської, “Циганка Аза” І. Крашевського та ін.

М. Старицький разом з видатними драматургами М. Кропивницьким та І. Карпенком-Карим був творцем соціальної драми.

Письменник – відомий культурний діяч. Громадсько-культурною роботою М. Старицький активно почав займатися з 1871 р. Разом з М. Лисенком письменник організовує Товариство українських сценічних акторів, завдяки якому було поставлено багато вистав. Особливим успіхом користувалася музична комедія Різдвяна ніч”, створена за мотивами творів М. Гоголя.

Активно митець працював і в очолюваному П. Чубинським Південно-Західному відділі Російського географічного товариства.

Відомий М. Старицький і як белетрист.. У його творчому доробку близько шістдесяти прозових творів., М. Старицький – зачинатель жанру історико-пригодницького роману в Україні. В історичних романах письменник звертається до зображення боротьби українського народу за своє визволення, починаючи з середини XVIIі майже до середини XIX століття. Напевно, не буде помилкою стверджувати, що в Україні XIX століття М. Старицький був одним з небагатьох письменників, який докладно знав історію свого краю.

Великого значення надавав письменник перекладам. Він вважав, що це “найцінніший труд у добу виховання мови”, адже переклад не тільки знайомить з культурними надбаннями інших народів, а й сприяє збагаченню змісту і форми культури власної. М. Старицький серйозно займався перекладами, про що свідчить кількість перекладених ним творів – понад 200. За часів, коли українська мова переслідувалася і зазнавала гонінь, діяльність М. Старицького на терені перекладів мала також і громадянську та політичну вагу: вона сприяла збереженню та розвитку національної культури.

Відомі переклади М. Старицького – твори В. Шекспіра і Дж.-Г. Байрона, Й. В. Гете і Г. Гейне, В. Гюго й А. Міцкевича, А. Сирокомлі, Ю. Словацького, Г.-Х. Андерсена, сербських поетів, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, І. Крилова, М. Огарьова, В. Жуковського. Водночас для російських читачів поет перекладав вірші Є. Гребінки, А. Кримського, Лесі Українки.

У власних поезіях М. Старицький найчастіше художньо розробляв тему України. У його творах звучать мотиви народного безправ’я та злиднів.

У своїх ліричних творах поет відобразив найактуальніші проблеми епохи, його лірика стала взірцем для наступного літературного покоління.

М. Старицький – справжній патріот. Свій талант він поклав на вівтар служінню Україні. Він мріяв про часи оновлення для України, про здобуття нею волі й незалежності, на яку сподівалися багато поколінь українців. Письменник закликає до вивчення історичного досвіду народу, його осмислення і використання. Адже без знання традицій і звичаїв народу неможлива духовна єдність поколінь, формування національної гідності й честі. М. Старицький своє життя присвятив справі відродження України і не зрікся обраного шляху до останнього дня життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “”Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Огляд творчості І. Карпенка-Карого” 1. Скільки оригінальних п’єс належить перу І. Карпенка-Карого? Назвіть найвідоміші з них. Він написав 18 оригінальних п’єс....
  2. ПЛАНИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ ПЛАНИ Засоби творення комічного в п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” I. Завдання гумору Карпенка-Карого – боротьба із суспільними пороками. (Устами свого героя з п’єси “Суєта” Івана Барильченка Карпенко-Карий говорить: “Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і...
  3. Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних...
  4. “Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним”. Значення творчості Михайла Коцюбинського Михайло Коцюбинський – одна з найвидатніших постатей в історії української літератури. “М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником – щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо”, – писав Павло Тичина. Коцюбинський завжди брав гострі теми, сучасні,...
  5. Іван Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст., про “театр корифеїв” УРОК 44 Тема. Іван Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст., про “театр корифеїв”. Мета: ознайомити учнів із короткими відомостями про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст. І. Карпенка-Карого, про “театр корифеїв”; розвивати навички учнів працювати з додатковою літературою, вміння виділяти головне під...
  6. І. Карпенко-Карий – “один з батьків новочасного українського театру” Розвиток театрального мистецтва в другій половині XIX століття створив усі умови для утворення, незважаючи на заборони царського уряду, українського “театру корифеїв”, а згодом першого професійного українського театру. Самовідданою людиною, яка все життя боролася за професіоналізм українського театрального мистецтва, був І. Карпенко-Карий – драматург, сценарист, режисер і актор. Новий український театр...
  7. Творчість корифеїв українського театру. Іван Карпенко-Карий І. Подвиг корифеїв. (Праця над створенням національного українського театру розпочалася фактично тоді, коли було заборонене все українське – забороне­ний український театр, література. Корифеї провели масштабну роботу з від­бору акторів, матеріалу для репертуару, їм доводилося увесь час боротися за право на існування.) 1. Соціальні та економічні умови існування театру. (По-перше, театру...
  8. І. Карпенко-Карий – драматург, “якому рівного не має наша література” Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії. “Чим він був для України, для розвою її громадянського та духовного життя, – Я писав І. Франко про Карпенка-Карого, – се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що...
  9. Іван Карпенко-Карий – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Іван Карпенко-Карий (1845-1907) Іван Карпович Тобілевич (театральний і літ. псевдонім – Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в багатодітній сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Kapno Адамович Тобілевич, мав...
  10. “Батько українського театру” (історична драматургія Старицького) “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії, В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п’єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України:...
  11. П’єса “Сто тисяч” як викриття користолюбства ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Наприкінці XIX – початку XX століття театральне мистецтво України переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. Цей розквіт українського театру пов’язаний, не в останню чергу, з драматургією І. Карпенка-Карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи. Українська драматургія того часу була під владою літературних...
  12. “Батько українського театру” (історична драматургія Михайла Старицького) “Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В історію літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач творів російських та західноєвропейських класиків, але найяскравіше його талант проявився в українському театрі, де М. Старицький виступав і драматургом, і автором,...
  13. Карпенко-Карий і його п’єса “Сто тисяч” З ім’ям Карпенка-Карого – одного з найвидатніших українських письменників і діячів театру – пов’язане піднесення українського драматичного мистецтва в другій половині XIX і на початку XX століття. У піднесенні суспільної ролі українського театру мистецька діяльність Карпенка-Карого відіграла особливо важливу роль тому, що він був не тільки талановитим актором, режисером, організатором...
  14. Змалювання хижацьких засобів капіталістичної експлуатації в п’єсі “Хазяїн” ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ В основі п’єси “Хазяїн” лежать реальні факти капіталістичної дійсності кінця XIX століття, коли на поверхню економічного життя України випливали спритні хижаки – українські “чумазі”. Карпенко-Карий розкрив хижацьке обличчя українського “чумазого”, показав, яка це страхітлива, темна сила, що нещадно визискує й пригнічує народ. У комедії “Хазяїн” показано кілька типів управителів маєтку...
  15. Тематика п’єси “Хазяїн” ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Серед найкращих п’єс, що поєднують матеріал, взятий з українського життя, патріотизм, здорові народні ідеали та літературно-драматичну майстерність, глибину висновків, уміння бачити загальноісторичний сенс подій, що відбуваються в Україні, п’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” посідає не останнє місце. Персонажі п’єси – сім’я, помічники, знайомі, що оточують головного героя Терентія Пузиря. Драматург групує...
  16. Іван Карпенко-Карий – найвидатніший драматург XIX століття Іван Карпович Тобілевич – один з української сцени, талановитий драматург і актор, який виступав під псевдонімом Карпенко-Карий. Інтерес до театру, який зародився в Івана Карповича ще під час розповідей матері про вистави “Наталки Полтавки”, тепер знайшов реальний грунт для свого розвитку. У Бобринецькій ратуші Іван Тобілевич познайомився з колишнім актором...
  17. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА І. КАРПЕНКО-КАРИЙ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Національна драма. Іван Карпенко-Карий” 1. Дайте визначення драми. Драма – літературний рід, призначений для вистави на сцені, явища життя й характери розкриваються в розмовах та діях персонажів. 2. Визначте основні особливості драматичних творів. Єдність дії та слова; зображення персонажів...
  18. Твір на тему ” У чому інтерес Старицького до проблеми мистецького життя свого часу?” Колись М. Старицький написав І. Франкові: “Я думаю, що моя сила найбільша у драмі”. Ці його слова стали пророчими, бо його п’єси стали невмирущими і досі їх ставлять у українських театрах. Таке ставлення до творчості письменника цілком закономірне, бо у всіх, без винятку, драматичних творах М. Старицького ми можемо побачити...
  19. З чого сміється І. Карпенко-Карий у своїй комедії “Сто тисяч”? Карпенко-Карий – видатний український драматург, що працював наприкінці XІX століття. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий – це творчий псевдонім письменника) зробив значний внесок не тільки в розвиток української літератури, а й у розвиток культури нашої Батьківщини. 1882 року у Катеринославі було створено перший український професійний театр, який здобув значне визнання не тільки...
  20. КАРПЕНКО-КАРИЙ – Іван Карпович Тобілевич Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття....
Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ
«
»