А особливо Ні співомовки, в яких відчутні скарби живої мови. Термін “співомовки” поет і (порив шляхом сполучення двох слів: спів та мовити). І співомовки С. Руданського можна поділити на окремі групи. Зокрема він особлиу увагу приділяє висміюванню служителів церкви, панів, їхніх вад, негативно – презирливого ставленні до простого народу. І наприклад, у співомовці “Добре торгувалось” дотепно висміяно панів, які хотіли поглузувати з мужика, щоб показати свою зверхність. Але це їм не вдається бо в народі багато розумних, дотепних і
мудрих людей. Вони так повертають рішу, що в дурнях залишаються пани. Цей твір має актуальне звучання й сьогодні. Не треба принижувати гідність інших людей, бо це обов’язково повернеться рангом й боляче “віддячить”. У співомовках “Пан і Іван в дорозі”, “Черевики” тощо герой співомовок – проста людина, що висміює панів, шляхтичів, чиновників. У творах “Чи далеко до Києва”, “Не мої ноги”, “Школяр” гумористично зображується побут і риси характеру самого героя. Стислість, діалогу надає співомовкам Руданського особливої виразності.
Кращі традиції творчості “незрівнянного
анекдотиста” успадкувала й сучасна література: всі наші гумористи й сатирики зазнали певного впливу його співомовок. На жаль, співомовки С. Руданського побачили світ лише через тридцять років після їх написання. Але вони одразу ж були підхоплені народом. Його гумор – це сміх нескореного народу, який вірить у свої сили, своє краще майбутнє.
