Мавзолей у Галікарнасі
Ідея побудови Мавзолею,, найбільшої після єгипетських пірамід гробниці на світі, засновувалася не на вірі в безсмертність душі й не на бажанні задовольнити тирана, а на прагненні прославити безмежне кохання. Най-палкіше кохання з усіх, які збереглися в людській пам’яті за останні п’ять тисяч років.
Геро і Леандр, Ромео і Джульєтта, Трістан і Ізольда, Манон Леско і де Гріє та багато інших коханців були уславлені у творах поетів. Цариці Артемісії не пощастило в цьому відношенні. Правда, найкращі будівничі спорудили. пам’ятник її коханню,
А що історія про велике кохання Артемісії дійшла лише у “фактографічному записі” Плінія й Геллія, то прочитаймо цей запис: “Кажуть, що любов Артемісії до свого чоловіка була сильніша від усіх поетичних творів про кохання й триваліша, ніж людські пристрасті. Коли прийшла до царя МавсоЛа смерть, вона, плачучи й заламуючи руки, спалила його тіло на вогнищі і влаштувала пишні похорони. З великого жалю й туги по чоловікові
Сучасників дивували розміри гробниці, витрачені кошти і, головне, неперевершена досконалість художнього оздоблення. Артемісія не дожила до ‘завершення оздоби Мавзолею. Проте твір, яким вона вшанувала пам’ять свого чоловіка, прожив понад п’ятдесят людських поколінь. І живе досі у словниках майже всіх народів світу. (За В. Замаровським)
(2 votes, average: 5.00 out of 5)