Мати – Берегиня
Прекрасним і ніжним словом назвали наші пращури жінку, що стоїть біля витоків нового життя, плекає і зміцнює його – берегиня. У сиву давнину берегинею називали богиню, що берегла людей від усякого лиха і дарувала добро.
Згодом так стали називати жінок, які берегли і підтримували домашнє вогнище. Дочки України славилися своєю охайністю, співучістю, надзвичайною красою і високим почуттям гідності.
Мене завжди вражала постать легендарної бранки Роксолани, яка згодом стала дружиною султана. Весь світ захоплюється її незвичайною долею.
Мої співвітчизниці завжди вражали чужинців своєю освіченістю і здатністю до творчої праці. Але особливу повагу викликала їхня незалежність – суто українська риса характеру. Життя в умовах прикордонної нестабільності, коли чоловіки часто залишали домівки, змушувало жінок бути гордими і самостійними.
Так і повелося в народі: “Жінка за три кути хату тримає, а чоловік – за один”. А ще народна мудрість стверджує:
Якими тільки чарівними словами її не називають! “Ненечка”, “матуся”, “матінка”… Тільки біля її серця, під її крилом добре й затишно: вона і пожаліє, і захистить, і розуму навчить. Недарма у народі кажуть: “Материна молитва із дна моря виймає”. Я думаю, що найсвятіше – це мати. А ще – рідна земля, яку я теж назвав би берегинею. Вона, як і матуся, завжди поруч зі мною. Недарма брали з собою у далеку путь, у важкі випробування жменьку рідної землі, сподіваючись на силу святої захисниці.
На жаль, ми так мало приділяємо уваги нашим любим берегиням. І лише інколи охопить серце ніжність, нахлинуть почуття, захочеться обняти, захистити матусю. Схвильований, підійдеш до неї, а вона: “Що тобі, синку? У тебе все гаразд? Нічого не болить? Нічого не трапилось?” І стільки любові і турботи у її очах!..