Після повстання 1905 року у суспільстві формувалися ідеї мирного руху країни з шляху реформування і поліпшення життя. Ці ідеї були дуже близькі Маргариті Кирилівни – матері четверо дітей, противниці будь-якого насильства. Для проведення життя поглядів починає видаватися суспільно-політичний журнал, став органом ліберальної московської професури, “Московський тижневик”, редактором якого стає професор Московського університету Є. М. Трубецькой. Маргарита Кирилівна входить у пайовиків і приймає він майже всі витрати на виданню журналу.
Вона приєднується до редакційного ради, влаштовує благодійні вечори на користь журналу, у себе представників найрізноманітніших політичних течій, закликаючи їх передусім керуватися користю Росії. Регулярні дотації отримувало від нього Московське психологічне суспільство при Московському університеті, издававшее з 1895 року журнал “Питання філософії і психології”, у неї головою Московського музичного суспільства. У його вітальні свого часу частим гостем був П. М. Мілюков, але, безумовно, головним людиною у житті, крім дітей, був Є. М. Трубецькой. Цікаво, що обговорюючи із ним листах різні філософські
проблеми (її займали передусім питання містичні), крім невеликих суто ділових повідомлень, про журналі її практично щось пише, вважаючи свою участь дуже незначним, перебирає питання суто практичні: про підписці, про друкарні тощо. буд. Проте річ цілком очевидна, що її фінансову допомогу журналу б був. Разом з Трубецьким в 1906 року створила Релігійно-філософське суспільство пам’яті Володимира Соловйова. До складу Товариства ввійшли найвидатніші мислителі епохи: М. А. Бердяєв, З. М. Булгаков, П. А. Флоренський. Маргарита Кирилівна Морозова прийняла він всі витрати з змісту Товариства, надала щодо його засідань свій особняк. На філософських вечорах бувала літературна і філософська еліта Москви. Дуже яскраву картину цих вечорів намалював у своїх спогадах Ф. А. Степун – філософ, літератор, журналіст. З особливою повагою відгукувався про Маргариті Кирилівни і У. Розанов, вважав, що Релігійно-філософське суспільство допомагає духовного очищення російської інтелігенції: “Дивовижна розумно і смаку жінка. Виявляється, непросто “кидає гроші”, а одухотворена і в усьому сама бере участь. Це важливіше, ніж лікарні, притулки, школи. Запаскудженість літератури, її оголтело-радикальный характер, її шинок заперечення і прокльони – це у Росії такий жах, не перемігши який нічого думати скоріш про школах, ані шеляга навіть лікування з онкозахворюваннями та годівлі голодних. Душа гине: ж у цьому тіло. І вона почала читати душу. Звісно, її зазнали на руках, погодуй вона зі свого мільйона різних радикалистов. Вона цього зробила. Нині її клянуть. Але благословлять у майбутньому. Видані вже тепер “Шляхом” книжки набагато перевершують змістовністю, інтересом, цінністю “Твори Соловйова” (вийшла діяльність із “Гуртка Соловйова”). Тим більше що книжки ці усе й не з’явились би, якби издательницы. Отже, просте багатство, “злиденна річ перед Богом”, розумних руках створила хіба що другого філософа і письменника, у Росії, Соловйова. Дивно”. До 1910 року духовна близькість М. До. Морозової та О. М. Трубецького перетворилися на глибоку серцеву прихильність, остававшуюся для оточуючих таємницею. У тому ж 1910 року “Московський тижневик” закрився. Певною мірою це відбулося за причини педантичність Маргарити Кирилівни. Хоча Трубецькой було дуже бідкається таким поворотом, не міг віддати належне такту Маргарити Кирилівни, розуміла, що у цій ситуації це необхідно. Щоб реалізувати свій “громадський” темперамент, у тому 1910 року Маргарита Морозова відкрила видавництво “Шлях” для публікації філософських робіт учасників Релігійно-філософського суспільства. Його редакційний комітет склали членів правління МРФО: М. Морозова, Євг. Трубецькой, З. Булгаков, М. Бердяєв, У. Ерн, Р. Рачинский. Фінансування, як відомо, взяла він М. Морозова. Робота у видавництві залучили Василя Розанова і Павла Флоренського. Особливо активну допомогу Маргариті Кирилівни надавав З. Булгаков. Діяльність видавництва крім духовного просвітництва передбачала і комерційний зиск щодо його нужденних співробітників. У ідейному ж плані видання “Шляхи” мали здійснювати філософії “російську ідею”, стати знаряддям боротьби з матеріалізмом, позитивізмом, кантіанством. Ідейна позиція і видавнича програма “Шляхи” у найзагальніших рисах сформульовані у видавничому передмові до першого збірки статей “Про Володимирі Соловьеве”. Видавн
