Мандрівка в пошуках Краси (“Квіти зла” Ш. Бодлера)

Тема: Мандрівка в пошуках Краси (“Квіти зла” Ш. Бодлера).

Тип заняття: літературний суд

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми проведемо літературний суд над збірником віршів Шарля Бодлера “Квіти зла”, що вийшов у світло в 1857 році. Назва збірника звучалася шокирующе для сучасників. Об’єднання в одному вираженні двох протилежних за значенням слів (квіти – символ піднесене, прекрасного, зло – низького, потворного) було незрозумілим читачам другої половини XІX століття. Книга відразу ж була визнана непристойної

й оскорбляющей суспільну мораль. Бодлеру був пред’явлений судовий позов

Для Франції цього часу суди над письменниками були звичним явищем. Флобер, брати Гонкури, Мопассан… Саме тоді в Паризькій національній бібліотеці з’явився спеціальний відділ, куди були зібрані книги, заборонені для читання. Але якщо суд Мопассанові тільки загрожував, а Флобера й братів Гонкуров виправдали, то Бодлера очікував обвинувальний вирок. До справи приєднався прокурор Пирар, у якого вже був досвід процесу над “аморальною” книгою – романом Флобера “Пані Бовари”. Нерозпродана частина тиражу

була арештована, шість віршів заборонені, а поета й видавця присудили до великого штрафу. Вирок офіційно був відмінний тільки в 1949 році. Що ж стосується виключених віршів, то вони утворили частину книжечки, випущеної в 1866 році напівпідпільно й озаглавленої з викликом ураженого – “Уламки”.

ЧиПогодимося ми з вироком 1857 року?

!1. Рольова гра “літературний суд”

Суддя: Сьогодні ми слухаємо справу про збірник пана Шарля Бодлера “Квіти зла”. Секретар, прочитайте обвинувальний акт

Секретар: До судового розгляду залучається Шарль Бодлер за складений їм збірник віршів “Квіти зла”. Панові Бодлеру ставиться в провину грубий і реалізм, що ображає суспільну соромливість, книги

Суддя: Підсудний, чи визнаєте ви себе винним?

Ученикбодлер: Немає. Про мою книгу потрібно судити в її цілісності, і тільки тоді з її випливе жорстокий моральний урок, а не образа суспільної моралі

Суддя: Приступимося до судового розгляду. Обвинувачення, вам слово

Продовження. Поч. дів. “ЗЛ”, №11, 12,2008

Прокурор: Ваша честь, добродії присяжні! М будемо говорити про людину, що відомий у витті світі. Але й ворогові я не побажав би такої слави, а приклади тільки деяких визначень, які а сказані про пана Бодлере: “богохульник”, “ана| хист”, “божевільний аморалист”, “проповідник ш роков”, “злий кумир”, “проклятий поет”, “цинік”, “Атихрист поезії”, “себеседник Диявола”. Не слишк; чи багато для однієї людини? Пан Бодлер, саме ви оспівуєте в “Квітах зла”?

Бодлер: У цю жорстоку книгу я вклав всі мс серце, всю мою ніжність, всю мою віру, всю МОЮ Ні нависть.

Прокурор: Добродії присяжні, суд над збірником пана Бодлера почався вже давно – на стр? ницах журналів і газет. Суспільний суд подтолнул нас до того, щоб почати суд юридичний. От нг скільки витримок із преси

Брюссельська газета: “Чесне перо не може с~ важиться навіть на одну цитату

Газета “Фігаро” від 12 липня 1857 року: “Говорити пані Бодлере – означає говорити про жах…

5 липня 1857 року Густав Бурден написав: “Време нами сумніваєшся в психічному стані госпс дина Бодлера… це, у більшості випадків, монотонне й свідоме повторення тих самих слів І думок. Мерзенність отут граничить із паскудством”.

Адвокат: Протестую, ваша честь! Не будемо, гос поду, забувати й висловлення протилежного змісту: “Бодлер… король поетів, теперішній бс_ (А. Рембо).

Бодлер: Що значать небезпеки лісу в порівнянні! щоденними шоками й конфліктами цивілізації Неможливо пробігти будь-яку газету за будь-який день будь-яке число, будь-який місяць, будь-який рік, щоб не найтг там у будь-якому рядку ознаки страшної розбещеності людини й у той же час дивні вихваляння чесністю, добротою, милосердям і безсовісні твердження про прогрес і цивілізацію. Люба; газета – від першої й до останнього рядка – толькс збори жахів. Війни, убивства, безсовісність страти, злочину націй, злочину частньв особи, універсальне сп’яніння жорстокістю… Не розумію, як чиста рука може стосуватися газети без конвульсій відрази

Прокурор: Пан Бодлер, ви дивно й страшно називаєте свої вірші: “Падло”, “Зречення святого Петра”, “Моління Сатані”. Якому божеству ви поклоняєтеся?

Бодлер: У кожної людини є одновременнс два прагнення: одне спрямоване до Бога, інше – і Сатані. Звертання до Бога, або духовності – етс прагнення внутрішньо піднестися, звертання до Сатани, або тварині початку, – це насолода власного падіння

Прокурор: Так це закликом Сатани викликана порочна природа вашої творчості? Чи не звідси, пан Бодлер, і ваша несвобода від наркотиків – гашишу, опіуму?

Адвокат: Протестую! Багато хто із предків мого підсудного страждали психічними розладами, їх усіх відрізняли “жахливі страсті”. Психічна неврівноваженість підсудного – спадкоємна. Все своє свідоме життя пан Бодлер страждав від конкретного, щоденного зла. Зло стало для нього всюдисущим. Звідси – наркотики, труднощі з Богом і загравання Ссатаной.

Прокурор: Як свідок призивається мати пана Бодлера. Скажіть, мадам Опик, як ви поставилися до того, що ваш син залишив кар’єру й вирішив писати вірші?

Мати Бодлера: Як здивувалися ми, коли він побажав украсти в самого себе крила й став письменником… Яке горе!

Прокурор: Добродії присяжні, ви чули думку матері підсудного. Скажіть, мадам Опик, чому ви звернулися в Юридичну раду, відповідно до розпорядження якого ваш син одержує щомісяця від нотаріуса двісті франків?

Мати Бодлера: Я звернулася в Юридичну раду, коли побачила, що Шарль, живучи в паризькому аристократичному середовищі, занадто швидко витрачає стан

Адвокат: У мене теж є питання до мадам Опик. Скажіть, ваш син любить вас?

Мати Бодлера: Думаю, так. Він часто пише мені листа, у яких переживає за моє здоров’я, ділиться своїми поетичними задумами, шкодує, що не може матеріально містити мене, розповідає навіть про свої любовні історії й розчарування

Адвокат: Як ви чули, добродії присяжні, мій підзахисний не тільки розтринькувач, що можна простити парубкові, але й люблячий, турботливий син, що не втратив поваги до своєї матері, що стала опікуном його стану

Прокурор: Як свідок викликається Жанна Дюваль, статистка одного з маленьких паризьких театрів. Скажіть, мадам Дюваль, як довго ви знаєте пана Бодлера?

Жанна Дюваль: З 1842 року

Прокурор: Як ви думаєте, що могло залучити у вас обвинувачуваного?

Жанна Дюваль: Можливо, складні взаємини з різними друзями привели до того, що Шарль Бодлер став соромливим і невпевненим вгсебе. Він шукав жінку, поруч із якої почував би свою перевагу. Вітчим Бодлера генерал Опик відправив його до берегів Індії в морську подорож, підсумком якого став культ чорної Венери. Як говорив сам Шарль, він не міг більше дивитися на білих жінок. Я – мулатка

Прокурор: Так буде відомо панам присяжним, що моральний вигляд мадам Дюваль досить сумнівний. Це істерична жінка, що зловживає спиртним. От з ким зв’язав своє життя підсудний. До речі, з образом Жанни Дюваль перегукується багато віршів зі збірника “Квіти зла”. Наприклад, “Падло”. Прекрасне тіло улюбленої жінки, що знищують хробаки, на думку Бодлера, – вищий тріумф життя, повернення до Природи. Тільки провівши свою подругу крізь смерть, поет може віднести її в сферу прекрасного. Для Бодлера Краса – це смерть, тому що тільки те прекрасно, що мертво, незмінно й нетлінн. о

Адвокат: Ваша честь, протестую! Вигляд тої або іншої жінки під пером пана Бодлера – це скоріше привід для викликаного нею в дану мить власного щиросердечного настрою. Дійсні риси коханої – запах шкіри, колір волось і око, звучанье голосу – служать Бодлеру з його витонченою асоціативною чутливістю поштовхом до того, щоб почав розмотуватися клубок спогадів або фантазій. Ці риси складаються у відсвіт самого любовного переживання

Суддя: Захист, ваші свідки

Адвокат: Як свідок залучається літературознавець, що розповість про художні особливості й достоїнства поетичного збірника Бодлера.

Літературознавець: “Квіти зла” – це глибоко символичная біографія поета. Творчість Бодлера випросло із зіткнення ніжного чутливого серця з жорстокою, брудною дійсністю, жертвою якої він і став. Більша частина віршів цього збірника була написана приблизно в 1842-1844 роках під час періоду “безпутної” життя поета в Парижу. Уперше книга вийшла в 1857 році у видавництві “Пулемаласси” і містила сто віршів

“Квіти зла” є свого роду мандрівкою в пошуках Краси. Пошук краси йде в напрямку, прямо протилежному красі природи. Те, що походить від природи, заміняється в Бодлера утвором духу. Поет розуміє красу як ідеал, але ідеал цей далеко не однозначний. Бодлер не може з’ясувати: краса дана Богом або Сатаною, чи служить вона раю або пеклу. Зрозуміло, що романтичний XІX століття не було готове до такого жорстокого сприйняття життя

Між молитовним благоговінням і какимто чадним хтивістю (“Вампір”, “Отрута”, “Одержимий”) в “Квітах зла” переливається нескінченний достаток відтінків, граней, несподіваних вигинів страсті