МАНДРІВКА У ДИВОСВІТ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ
3.1. Урок-мандрівка
Тема уроку. МАНДРІВКА У ДИВОСВІТ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ
Мета уроку: ознайомити учнів з талановитою, оригінальною українською письменницею, зацікавити школярів дивовижним світом її творів; сприяти розширенню кругозору учнів, розвиткові зв’язного мовлення, формуванню у них прагнення до пізнання історії та культури рідного народу, патріотичних почуттів.
Обладнання. Портрет Наталени Королевої, висловлювання відомих літературознавців про письменницю та її твори, картки з відомостями про Наталену Королеву, плакати
Хід уроку
(Звучить ніжна лірична мелодія.)
Учитель. Падають на землю кленові листки – повільно, журливо… Вони – як останній спалах життя, як жовті сльози осені, лежать на пожухлій траві. Вітер хитає гіллям клена, струшуючи на землю осінній сум… Такої пори ми вирушаємо з вами у подорож – незвичайну, дещо загадкову. Це – мандрівка у дивосвіт Наталени Королевої. Ви дізнаєтесь багато цікавого про цю дивовижну жінку. Вам знадобляться ручки, зошити з літератури, в яких ви запишете
Ви всі готові мандрувати? Отож – вирушаємо. По дорозі до першої станції мені хотілося б сказати вам про те, що Наталена Королева, мабуть, найекзотичніша постать в українській літературі. Але лише в кінці 80-х років (а саме у 1988 році) її ім’я повернулося в нашу літературу. На 100-річчя від дня народження письменниці відгукнулися журнали “Жовтень”, “Українська мова і література в школі”, газета “Літературна Україна”. У Спілці письменників України відбувся вечір “Наталена Королева – український історичний белетрист”. Але її життєвий шлях, творча діяльність ще й досі, як слід, не вивчені. Письменниця ще не зайняла того місця в літературі, яке їй по праву належить: вона зуміла створити свій мікросвіт, неподібний до інших, особливий, оригінальний, дивовижний. Сьогодні ми заглянемо у цей світ. А ось і перша станція – “Північноіспанська”.
(Біля таблички з назвою станції стоять двоє оповідачів. Діти вітаються з ними, запитують, хто вони.)
Перший оповідач. Ми – з далекого дев’ятнадцятого століття. Із села Сан-Педро де Карденья, розташованого недалечко від містечка Бургос у Північній Іспанії.
– А чим цікаве ваше село?
Другий оповідач. Тим, що у ньому 3 березня 1888 року народилася дівчинка. Її назвали Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена. Мама Наталени померла при пологах. Походила вона зі старовинного іспанського роду.
Перший оповідач. А батько, граф Юрій Дунін-Борковський, учений-природознавець, – з давньої української родини, одна гілка якої сполонізувалася. Жив переважно у Франції.
– А що ж сталося з Наталеною?
Один з оповідачів. А про це ви дізнаєтеся на наступній станції.
Друга зупинка називається “Волинська”, – говорить учитель. – Ось бачите, нас чекає станційний наглядач. Давайте запитаємо його, чому так називається станція.
Станційний наглядач. Тому, що саме сюди, на Волинь, привезли Наталену після народження – до бабусі Теофілі (батькової матері) у село Борки Великі. Тут, на Україні, дівчинка отримала перші враження від світу. Волинь стала для неї однією з приємних згадок, казкою, а чи й легендою. Та вона обірвалася через п’ять років, коли померла бабуся. Наталену забрав до Іспанії брат її матері.
Учитель. Щоб дізнатися, як склалася доля дівчинки пізніше, продовжуємо мандрівку.
(Звучить органна музика. Спочатку голосніше, а потім тихо.)
Учитель. Ми прибули на станцію “Монастирська”. Чи чекають нас тут?
Дівчина (одягнута як черниця). Так, я давно чекаю відвідувачів. Ви знаходитесь у французьких Піренеях, у монастирі Нотр-Дам де Сіон. Саме сюди привіз Наталену брат її матері Аугеніо. Дівчина була у нас майже 12 років. Тут вона студіювала мови, філософію, історію, археологію, меди-цину, музику, співи. Вчилася також їздити на конях, стріляти, фехтувати. А ще – вчилася бути милосердною, доброю, жертовною. Коли її батько одружився вдруге, то забрав Наталену на Україну. Вони оселилися у Києві.
(Стихає музика, учитель підходить до таблички з написом “Київська”. На ній – невеликий малюнок Софії Київської.)
Учитель. Ми знову на Україні. Четверта станція, на якій ми зупинимось, називається “Київська”. Зустрічають нас двоє киян. Їх ми і запитаємо про Наталену.
Хлопчик-киянин. Знаю, знаю, що ви мандруєте дорогами Наталени Королевої. До нас, у Київ, вона приїхала восени 1904 року. Мала тоді 17 років, але була уже високоосвіченою дівчиною. Знала іспанську, французьку, латинську, італійську та арабську мови. З дитинства трохи пам’ятала українську і польську. У сім’ї ж розмовляли французькою. Наталена вступила до Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через два роки. Пізніше вона напише про це у повісті “Без коріння” (Львів, 1936 p.).
Другий киянин: А я знаю про те, що батько і мачуха хотіли видати Наталену заміж, навіть жениха їй підшукали – бравого гусара російської армії. Та дівчина і чути про це не хотіла! Поїхала вчитися. У Петербург. Там, розповідали мені, закінчила археологічний інститут, одержала ступінь доктора археології. Згодом навчалася у Петербурзькій мистецькій академії, одержала диплом “вільного художника”. Пізніше Наталена, правда, ненадовго, зв’язала свою долю з театром, побувала в Іспанії, Франції, Італії, виступала в оперних театрах Парижа і Венеції, взяла участь в археологічних розкопках Помпеї та в Єгипті. А з 1909 року почала систематично займатися літературною діяльністю. От такою була Наталена – енергійною, завзятою, неспокійною.
Учитель. Ми дякуємо вам за цікаву розповідь, а наша мандрівка продовжується – і ми наближаємося до станції “Фронтова”.
Дівчинка-медсестра. То був тривожний і тяжкий час. Перша світова війна захопила у свій вир і Наталену. Вона пішла на фронт і стала медичною сестрою. Брала участь у воєнних операціях, боях. Була кілька разів поранена. Майже три роки пробула Наталена на війні. Після смерті мачухи вона ледве добралася до Праги.
Учитель. Ми прибули на станцію “Празька”. Це – наша передостання зупинка.
Учень-оповідач. Приїхавши у Прагу, Наталена почала працювати у системі народного шкільництва. Тут вона зустрілася з українським письменником Василем Королівом-Старим, вийшла за нього заміж. Вони поселилися на околиці містечка Мельнік біля Праги. Саме за порадою В. Короліва-Старого з 1919 року Наталена почала писати твори українською мовою. Перше оповідання, написане українською мовою, називалося “Гріх” і було надруковане у віденському українському тижневику “Воля” у 1921 році за підписом “Н. Ковалівська-Короліва”. З того часу понад двадцять років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали публікували її твори.
До кінця своїх днів Наталена Королева прожила у Мельніку.
Учитель. А чи могли б ми побувати у літературній світлиці Наталени Королевої?
Учень-оповідач. Звичайно, але для цього вам потрібно пройти до станції “Літературна”.
Учитель. Що ж, дякуємо за розповідь і мандруємо далі. Ось уже видніється станція “Літературна”. А “Літературна світлиця Наталени Королевої” – трошки далі. Тут затишно і красиво. Правда? Давайте підійдемо до цього столика. Що ви тут бачите?
Відповіді учнів.
– Книги (картки з назвами) Наталени Королевої.
– Публікації про письменницю.
– Оповідання авторки.
Учитель. Візьміть ці картки і дізнайтеся, які твори написала Наталена Королева.
Картка № 1.
Учні. “Во дні они” (1935). Збірка легенд.
“1313” (1935). Повість.
“Без коріння” (1936). Автобіографічна повість.
“Інакший світ” (1936). Збірка оповідань. “Предок” (1937). Повість. “Сон тіні” (1938). Повість.
Учитель. Що ви ще дізналися про Наталену Королеву?
(Учні читають те, що написано на картках.)
Картка № 2.
“Авторку ваблять незвичайні, хвилюючі ситуації, їй близька сфера марення, віри, великих вчинків, в емоційному фоні її оповідань часті конфлікти між самотністю і холодом ночі та сяючою гармонією сонячного дня, що ніколи не гасне для людини, яка знайшла свій внутрішній спокій”.
Орест Зілинський
Картка № 3.
“Наталену Королеву вабили екзотичні сюжети, вона блукала разом зі своїми героями по пустельних горах Вірменії… Вона посилає своїх персонажів у Піренеї, в монастир і т. ін.”
Валерій Шевчук
Картка № 4.
“В центрі її уваги – людина, її духовний світ. Герої творів письменниці – люди непересічні, біблійні, античні і міфологічні постаті, лицарі, винахідники, яких об’єднує жадоба знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові”.
Олег Мишанич
Учитель. “Легенди старокиївські”… 1942-1943 pp. Давайте погортаємо сторінки “Легенд…” Про що вони розповідають? Про заснування Києва, про історію Київської Русі. “Аскольдова могила”, “Нерушима стіна”, “Перунове прокляття”. А які легенди ви читали? Чи сподобалися вони вам? (Відповіді учнів.)
Учитель. А тепер вмощуйтеся зручніше у “Літературній світлиці Наталени Королевої” – поговоримо про легенду “Скитський скарб”.
Бесіда за змістом.
1. Прочитайте початок легенди. Як ви розумієте вислів “Узи таємні золото зі злом в’яжуть”?
2. Як авторка описує Ларту-Діву, “стражкиню” скарбу?
3. Знайдіть і зачитайте портрет Зевса. Про що він свідчить?
4. Від кого почався рід людський на берегах Бористенських?
5. Як змінилося життя Ларти після одруження із Зевсом?
6. Чого навчила Ларта свого сина Таргітаоса?
7. Як ви оцінюєте Лартину турботу про родину?
8. Що спонукало її винести з-під землі частину золота?
9. За що Бористен-старець докоряє Ларті?
10. Прочитайте закінчення легенди (від слів “Кинулась Ларта…”).
(Учень читає на фоні мелодії пісні “Реве та стогне Дніпр широкий “.)
11. Поясніть, чому авторка називає скарб “заклятим”.
12. А як думаєте ви? Чи є золото найбільшим скарбом у житті?
13. Чи звернули ви увагу на мову твору? Яка лексика вжита у ньому? Які художні засоби використовує авторка? З якою метою?
14. Чи сподобався вам твір? Чому Наталена Королева назвала його легендою?
Учитель. Звичайно, ми могли б іще багато говорити про твори Наталени Королевої, але наша мандрівка завершується. Час повертатися. Я думаю, що дивосвіт письменниці не залишив вас байдужими. Сподіваюся, що ви ще не раз звернетеся до її творчості, а про враження від сьогоднішньої мандрівки я дізнаюся з ваших творів-відгуків, які ви напишете вдома.
Учитель підводить підсумки уроку-мандрівки, оцінює знання учнів, які розповідали про життєвий і творчий шлях Наталени Королевої чи брали участь в обговоренні легенди, і пропонує підготуватися до наступного уроку позакласного читання.
Примітка. При потребі учитель може дати до уроку короткий тлумачний словничок.
Бористен – давньогрецька назва Дніпра.
Велис (Волос) – давньослов’янське язичеське божество, покровитель скотарства, багатства і торгівлі. Фойбос (Фобос) – дослівно “блискучий”, друге ім’я Аполлона, бога світла, сонця, поезії та музики.
Література.
1. Дивослово. – 2003. – №3 (портрет Наталени Королевої).
2. Королева Н. Предок: Іст. повісті; Легенди старокиївські/ Упорядник, автор післямови та приміток О. В. Мишанич. – К.: Дніпро, 1991. – 670 с.
3. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст./ Упор. Є. Федоренко, В. Яременко. – К.: Рось, 1994. – С. 429-458.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)