Мама, люба мама

Ми будем вечно прославлять

Ту женщину, чье имя – Мать. Муса Джаліль

Відчуття батьківського даху, його тепла – це природна потреба людини. Той, хто забуває батьківський поріг, залишається людиною без минулого, без родоводу, таких називають “манкуртами”. Відчуття рідної домівки з’являється в дитинстві і міцнішає рік від року. Звичайно, в першу чергу воно пов’язане з мамою. Маленькими і беззахисними приходимо ми в цей світ і відразу занурюємося в тепло материнської любові і турботи, чуємо її лагідний голос, що співає над

нашим ліжечком. З усього цього складається дитяча пам’ять, відчуття рідного оберега дитинства. Ти віриш, що мамин поцілунок залікує розбите коліно, ти знаєш, до кого бігти за захистом. У материнському погляді ти ніколи не побачиш фальші і хитрощів, він завжди випромінює щедрість, доброту, щирість. Очі матері начебто бачать тебе наскрізь, заглядають у душу, і тоді ти відчуваєш особливу близькість з нею. Кожна клітинка твого тіла відчуває: це моя мама! І нічого дорожчого від цього відчуття немає на світі!

Для кожної дитини її мама – найкраща в світі. Моя мама дійсно краща з мам. Уся наша родина дружна і щаслива

завдяки їй. Нас у неї троє. І всі хлопчики. Мама іноді жартуючи говорить: “Не троє хлопчисьок у родині, а четверо”. Це вона має на увазі тата, коли він пустує з нами на рівних. У ці хвилини мама зітхає, що Бог не дав їй дочки. Але ми знаємо, що це несерйозно, що вона усіх нас дуже і дуже любить.

Головне в нашій мамі – це те, що вона завжди, як я тепер розумію, рахувалася, з особливостями наших характерів, ніколи не намагалася зламати, підкорити, принизити. Карати за огріхи карала, але ніколи не принижувала нас, тому що бачила в кожному людину. Мама вчила нас стояти один за одного, допомагати завжди і в усьому, виручати у важких ситуаціях, пам’ятати, що у світі немає нічого дорожчого, ніж міцна родина, де один за всіх і всі за одного.

Я молодший у родині і завжди думав, що мама любить мене більше за всіх. Але одного разу в наш дім прийшло лихо. Мій старший брат Олег одержав на тренуванні серйозну травму, що прикувала його до ліжка майже на півроку. За цей час я зрозумів: матері більше віддають свою любов слабким дітям, безпомічним, кому потрібна щоденна підтримка і турбота. Мама залишила на цей час роботу. Нам здавалося, що вона забула про всіх нас. Весь її час і сили належали Олегові. Ми спочатку розгубилися, а потім поступово почали розуміти, що наш борг перед мамою і хворим братом – це не дати занепасти нашій родині без маминої опіки і контролю. Ми навчилися господарювати: прати, прибирати, навіть готувати обіди і планувати бюджет. Ми були вірні тому, чого навчила нас мама: допомогу і підтримку людина має знаходити, насамперед, у своїй родині.

А коли лихо пішло геть з нашого дому, ми святкували не тільки одужання брата. Ми раділи з того, що вистояли, витримали, ні в чому не здали позицій: ані в навчанні, ані в домашніх справах. Чи то жартуючи, чи то серйозно мама сказала: “Мені за вас, хлопчики, не буде соромно перед вашими майбутніми дружинами”. Ми дружно розреготалися: дуже вже несподіваний для нас висновок зробила наша добра, мудра, люба, краща в світі мама.

Роль матері в житті суспільства в цілому має соціальний характер.

Майбутній громадянин перші знання про добро і зло, про те, “що добре і що погано”, про відповідальне ставлення до усього одержить від матері. Матері створюють фундамент тієї особистості, що незабаром стане повноцінним членом суспільства. Матері люблять нас просто за те, що ми є. Тому для кожного з нас мама – це стимул стати кращим, розумнішим, добрішим, робити все так, щоб вона пишалася своїми дітьми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Мама, люба мама