Малий Віз – ОКСАНА СЕНАТОВИЧ Скорочено
Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. Дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель (товсту жердину біля воза, до якого прив’язують коней) Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз повіз Дмитрика додому.
Як тільки вдома хлопчик заснув, закрутилися Возові колеса й повезли його у невідоме. Дмитрик зрозумів, що йому все тут невідоме, он і товариство якесь унизу. А внизу козаки
Дмитрик сказав, що не може довго чекати. Тоді козаки запропонували Дмитрикові самому оглянути той човен, який був подібний до великої жовтої черепашки. І Дмитрик хотів залізти в човен, але козаки не пустили, веліли швидко в ліжко лягати, бо скоро вистрелить козацька ракета і його будитимуть. Хлопчик здивувався. Виявляється, у козаків були ще й ракети!
Через кілька днів Дмитрик пішов до міста в книгарню й запитав книжку про Сірка. Але книжки ще не було, і Дмитрик вирішив, що трохи почекає, а потім сам вирушить до Львова знайде Сірка, і поїдуть вони… Куди, поки що не знає.., Але хай Сірко вирішить – Дмитрик справжній козак чи такий собі звичайнісінький шукач пригод.
Коментар Казка О. Сенатович із легким гумором розповідає про допитливого хлопчика Дмитрика, який цікавиться історією свого народу й захоплюється мужністю, винахідливістю запорозьких козаків та їхнього отамана Івана Сірка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)