Маленький принц (1942) – Антуан де СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ 1900-1944
ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ
Антуан де СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ 1900-1944
Маленький принц (1942)
Історія створення
1935 р. під час перельоту Париж-Сайгон А. де Сент-Екзюпері потрапив в аварію в Лівійській пустелі, що розташована в північно-східній частіші Сахари (Африка). Спогади про ту аварію, а також фашистська навала спонукали письменника замислитися над долею світу й спільною відповідальністю людей за Землю. 1942 р. він писав у своєму щоденнику: “Я турбуюся за моє покоління, яке позбавлене духовного змісту. Отримавши бари, ресторани, автомобілі, гроші, воно
Повість “Маленький принц” присвячена другові Антуана – Леонові Верту. Це єврейський критик, журналіст, письменник, який під час Другої світової війни зазнає переслідувань. Присвята твору саме цій людині – не тільки данина дружбі, а й сміливий виклик автора нацизму й антисемітизму1. Митець створював повість-казку в жахливий час – час фашистської навали. Проте він боровся проти насильства словом і “дитячими” малюнками, які до свого
1 Антисемітизм – одна з форм національної та релігійної нетерпимості, зокрема нетолерантне (або навіть вороже) ставлення до євреїв (що було поширено за часів фашизму й призвело до масових жертв).
І
Коли мені було шість років, у книжці під назвою “Невигадані пригоди” – у ній розповідалося про тропічні ліси – я побачив якось незвичайний малюнок. На малюнку величезний удав ковтав якогось хижого звіра.
У книжці було сказано: “Удав ковтає свою жертву цілком, не розжовуючи. Після цього він не може поворухнутись і спить півроку, аж поки не перетравить їжу”.
Я багато думав про повне пригод життя джунглів і теж намалював кольоровим олівцем свій перший малюнок – малюнок № 1. Ось що я намалював:
Я показав свій твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх. “А чому капелюх має лякати?” – відповіли мені. Але ж то був не капелюх. То був удав, який проковтнув слона. Тоді я намалював удава в розрізі, щоб дорослим було зрозуміліше, їм же завжди треба все пояснювати.
Оце мій малюнок №2:
Дорослі порадили мені не малювати більше зміїв ні зовні, ані в розрізі, а краще цікавитися географією, історією, арифметикою та граматикою. Отак і сталося, що в шість років я покинув блискучу кар’єру художника. Зазнавши невдачі з малюнками № 1 і № 2, я зневірився в собі. Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а діти дуже стомлюються весь час пояснювати й тлумачити їм. Отож довелося мені обрати іншу професію, і я навчився водити літаки.
II
Так я жив самотнім життям, і не було нікого, з ким міг би по-справжньому поговорити, аж до аварії, якої я зазнав у Сахарі шість років тому. Щось поламалось у моторі мого літака. Зі мною не було ані механіка, ані пасажирів, і я мав усе зробити сам, хоча ремонт був складний. Це для мене було питання життя або смерті. Питної води я мав од сили на тиждень.
Отож першого вечора я заснує на піску в пустелі за тисячі миль від будь-якого людського житла. Я був ще самотніший, ніж той, хто після корабельної катастрофи опиняється на плоті серед океану. Уявіть же собі, як я здивувався, коли на світанку мене збудив чийсь дивний голосок.
Він сказав:
– Будь ласка… намалюй мені баранця.
– Що?
– Намалюй мені баранця…
Я скочив, наче мене грім ударив. Ретельно протер очі.
Пильно подивився навколо. І побачив незвичайного хлопчика, що серйозно розглядав мене. Ось найкращий його портрет, який згодом мені пощастило намалювати.
Тільки на моєму малюнку він, звичайно, далеко не такий гарний, як був насправді.
Я ніколи в житті не малював баранів і тому відтворив для нього один із двох малюнків, які тільки й умів малювати: удава зовні. Я був дуже вражений. коли хлопчик відповів:
– Ні, ні! Я не хочу слона в удаві! Удав – дуже небезпечний, а слон надто великий. У мене все маленьке. Мені потрібен баранець. Намалюй баранця.
І я намалював.
Він подивився пильно та й каже:
– Ні! Цей баранець зовсім кволий. Намалюй іншого. Я намалював.
Мій друг усміхнувся лагідно й поблажливо:
– Ти ж добре бачиш – це не баранець, а великий баран. У нього роги… Тоді я намалював ще одного. Але він забракував і той малюнок.
– Це надто старий. Я хочу такого баранця, щоб довго жив.
Тоді, утративши терпіння – адже мені треба було якнайскоріше розбирати й лагодити мотор, – я надряпав оцей малюнок і сказав:
– Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, якого ти хочеш.
Я був страшенно здивований, побачивши, як засяяв мій юний суддя:
– Саме такого я й хотів! Як ти думаєш, багато трави потрібно для цього баранця?
– А хіба що?
– Таж у мене дома все – маленьке…
– Йому, напевне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранця. Хлопчик схилив голову над малюнком:
– Не такий він і маленький… Глянь! Він заснув…
Так я познайомився з маленьким принцом.
(Переклад Анатоля Перепаді, Анатолія Жаловського)
Робота з текстом І-ІІ розділів
1. Чого прагнув пілоту дитинстві?
2. Як ставилися до його мрій і малюнків дорослі?
3. Як пілот переживав нерозуміння з боку інших? Наведіть цитати з тексту.
4. Що свідчить проте, що пілот і маленький принце близькими по духу?
5. Як автор характеризує казкового героя?
6. Визначте основну антитезу твору, що виявилася у перших двох розділах.
IV
Так я узнав ще одну дуже важливу річ: його рідна планета навряд чи більша, ніж будинок! Це не дуже мене здивувало. Я добре знав, що, крім таких великих планет, як Земля. Юпітер, Марс, Венера, котрим дали імена, є ще сотні інших, і серед них такі маленькі, що їх навіть у телескоп важко помітити. Коли якийсь астроном відкриє таку планету, він дає їй не ім’я, а номер. Називає, скажімо: астероїд 3251. У мене є серйозні підстави думати, що планета, з якої прилетів маленький принц, – астероїд В-612. Цей астероїд бачили тільки раз – 1909 року, його помітив у телескоп один турецький астроном. Про своє відкриття астроном доповів тоді, подавши всі докази, на Міжнародному астрономічному конгресі. Але ніхто йому не повірив тільки тому, що він був одягнений по-турецькому. Отакі ті дорослі!
Я залюбки почав би цю повість так, як починають чарівну казку. Я хотів би сказати: “Був собі маленький принц, який жив на планеті, трошечки більшій за нього самого, і якому дуже потрібен був друг…” Ті, хто розуміє життя, одразу побачили б, що все це щира правда.
Я зовсім не хочу, щоб мою книжку читали задля розваги. Мені стає так боляче, коли я згадую свого маленького друга й розповідаю про нього. Минуло вже шість років відтоді, як він разом із своїм баранцем покинув мене. І я намагаюсь розповісти про нього, щоб не забути його. Це сумно, коли забувають друзів. Не кожен має друга. І я можу стати таким, як дорослі, котрі нічим не цікавляться, окрім цифр.
V
Кожного дня я щось дізнавався про його планету, про те, як він вирушив звідти в мандри, як подорожував. Він розповідав про це поступово, між іншим. Так на третій день я дізнався про трагедію з баобабами. Це теж сталося завдяки баранцеві, бо маленький принц, ніби пойнятий тяжким сумнівом, раптом запитав мене:
– Скажи, правда ж, баранці їдять кущі?
– Так, це правда.
– О! Я радий.
Я не зрозумів, чому важливо, щоб баранці їли кущі. Але маленький принц додав:
– Виходить, вони й баобаби їдять?
Я сказав маленькому принцові, що баобаби – не кущі, а величезні, як дзвіниця, дерева, і хоча б він привів навіть цілий табун слонів, вони не з’їдять жодного баобаба.
Почувши про табун слонів, маленький принц засміявся:
– Їх довелося б поставити один на одного… – А тоді розважливо сказав:
– Перш ніж виростуть, баобаби спочатку бувають маленькі.
– Це правда! Але нащо тобі, щоб баранець їв маленькі баобаби?
– Ну як же? – відповів він, ніби йшлося про щось зовсім очевидне.
І мені довелося добре подумати, доки я не зрозумів, у чому річ.
І справді, на планеті маленького принца, як і на всіх інших планетах, росли корисні трави й бур’яни. Отже, там є добре насіння корисних рослин і шкідливе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить, сховане в землі, доки якійсь насінинці не заманеться прокинутись. Тоді вона потягається й спершу несміливо пускає до сонця паросток – чарівну маленьку безневинну травинку. Якщо це редиска або троянда – хай собі росте. А коли це якийсь бур’ян – треба відразу, як тільки розпізнаєш той паросток, вирвати його з корінням. На планеті маленького принца було жахливе насіння… То насіння баобабів. Грунт планети був геть уражений цим насінням. А баобаб – така рослина, що коли розпізнаєш її надто пізно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб’є її своїм корінням. І якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.
– Є таке правило, – казав мені згодом маленький принц. – Прибрався сам уранці – ретельно прибери і свою планету. Треба виривати баобаби відразу ж, як тільки побачиш, що то не троянди, бо молоді паростки троянд і баобабів майже однакові. Це дуже нудна робота, але й дуже легка.
(Переклад Анатоля Перепаді, Анатолія Жаловського)
Робота з текстом IV-Vрозділів
1. Чому ніхто не повірив в існування астероїда В-612? Про що це свідчить?
2. Чому сумував і чого найбільше боявся пілот? Поясніть Його побоювання (на підставі IV розділу).
3. Що ви дізналися про планету маленького принца? Як він ставився до неї?
4. Що втілює образ баобабів?
Творче завдання
Охарактеризуйте образ маленького принца за допомогою прикметників (який він?), а потім – дієслів (що робить?).
Робота з текстом VI-IX розділів
1. Яку єдину розвагу мав маленький принц?
2. Які почуття він переживав, коли милувався заходом сонця? З’ясуйте їх причину.
3. Опишіть квітку, яку дуже любив маленький принц. Як він ставився до неї?
4. Чому маленький принц залишив свою планету? Як він готувався до відльоту?
У повісті-казці “Маленький принц” протиставлені два світи – дорослі й діти, але не за віковими ознаками (адже пілот теж доросла людина, утім, він зберіг дитячу душу), а за їхніми уявленнями й ідеалами. Для дорослих більш важливими є власні справи, влада, багатство, честолюбство. А дитяча душа прагне іншого – взаєморозуміння, дружби, радості, краси. За допомогою антитези (дорослі та діти) розкривається основний конфлікт казки – зіткнення двох систем цінностей: справжніх і фальшивих, духовних і химерних. Надалі ця антитеза поглиблюється. Залишивши свою планету, маленький принц зустрічається з різними “дивними” дорослими, яких він не може зрозуміти. Отже, які ж вони, ці дорослі?..
Планета маленького принца була поблизу астероїдів 325, 326. 327, 328, 329 і 330. Отож він і почав з того, що відвідав їх, – треба ж було чимось зайнятися й чогось навчитися. На першому астероїді жив один король. Убраний у пурпур і горностай, він сидів на троні – зовсім простому, а проте величному.
– А, ось і підданий! – вигукнув король, побачивши маленького принца.
– Можна мені сісти? – несміливо поцікавився маленький принц.
– Наказую тобі сісти! – відповів король і велично підібрав полу своєї горностаєвої мантії.
Одне дивувало маленького принца. Планета була зовсім маленька. Чим же міг король тут правити?
– Вибачте, ваша величносте, – озвався він. – дозвольте запитати…
– Наказую: питай! – поспіхом мовив король.
– Ваша величносте… чим ви правите?
– Усім, – дуже просто відповів король.
– Усім?
Король скромним жестом показав на свою планету й на інші та на зірки.
– І всім цим ви правите? – перепитав маленький принц.
– Усім, – одказав король.
Бо він був не тільки абсолютний монарх, а й володар Усесвіту.
– І зорі скоряються вам?
– Ну, певно, – підтвердив король. – Зорі негайно виконують мої накази. Я не терплю непокори…
Така могутність викликала захоплення в маленького принца. От би йому таку владу, тоді б він зміг милуватися заходом сонця не сорок чотири рази на день, а сімдесят два або навіть сто чи двісті разів, і ніколи не пересуваючи стільця! Згадавши свою покинуту маленьку планету, він трохи засумував і наважився попросити короля:
– Мені хотілося б подивитись, як заходить сонце… Зробіть ласку… Накажіть сонцю заходити…
– Якщо б я звелів своєму генералові літати, як метелик, з квітки на квітку, або написати трагедію, або обернутися на морського птаха, і генерал не виконав би наказу, то хто був би в тому винен – він чи я?
– В, ваше величносте, – твердо відповів маленький принц.
– Точно, – згодився король. – Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити. Основою влади має бути передусім розум. Якщо ти накажеш своєму народові кинутись у море, він зробить революцію. Я маю право вимагати покори, бо мої накази розумні.
– А як же мій захід сонця? – нагадав маленький принц, який, спитавши про щось, ніколи не відступав, доки не діставав відповіді.
– Буде тобі й захід сонця. Я зажадаю, щоб воно зайшло.
Але у своїй мудрості правителя почекаю, коли будуть сприятливі умови.
– А коли це буде? – поцікавився маленький принц.
– Гм… гм… – відповів король, спочатку заглянувши в товстий календар. – Це буде… гм, гм… сьогодні це буде о сьомій годині сорок хвилин вечора. І тоді ти побачиш, як точно виконуються мої накази.
Маленький принц позіхнув. Шкода, що тут не завжди можна побачити захід сонця. І потім уже він трохи нудьгував.
– Мені більше тут нічого робити, – сказав він королю. – Пора в дорогу.
– Залишся! – мовив король, дуже гордий з того, що в нього є підданий. – Залишся, я призначу тебе міністром.
– Міністром чого?
– Міністром… міністром юстиції.
– Але ж тут нікого судити!
– Це невідомо, – заперечив король. – Я ще не все королівство оглянув. Я дуже старий, для карети немає в мене місця, а ходити пішки стомлююсь.
Маленький принц нахилився й ще раз глянув на інший бік планети.
– О! Я вже подивився! – вигукнув він. – Там більше нікого немає.
– Тоді судитимеш самого себе, – відповів король. – Це важче. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зможеш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий.
– Сам себе я хоч де можу судити, – сказав маленький принц. – Немає чого мені тут жити.
“Дивні люди ці дорослі”, – подумав маленький принц, мандруючи далі.
XI
На другій планеті жив честолюбець.
– A-а, ось і шанувальник прибув! – скрикнув він, ще здалеку помітивши маленького принца.
Адже для пихатих усі інші – їхні шанувальники.
– Добридень, – сказав маленький принц. – Який смішний у вас капелюх.
– Це для вітання, – пояснив честолюбець. – Щоб кланятися, коли мене вітають. На жаль, сюди ніхто ніколи не приходить.
– Он як? – сказав маленький принц, нічого не зрозумівши.
– Поплескай у долоні, – порадив йому честолюбець.
Маленький принц поплескав у долоні. Честолюбець, трохи піднявши капелюха, поштиво вклонився.
“Тут цікавіше, ніж у короля”, – подумав маленький принц. І знову почав плескати в долоні. А честолюбець, піднімаючи свого капелюха, знову кланявся.
Через п’ять хвилин ця одноманітна гра стомила маленького принца.
– А що треба зробити, щоб капелюх упав? – спитав він.
Але честолюбець не почув. Пихаті люди не чують нічого, крім похвали.
– Ти справді шануєш мене? – спитав він маленького принца.
– А що означає – шанувати?
– Шанувати – значить визнавати, що я найвродливіший, найкраще одягнутий, найбагатший і найрозумніший на планеті.
– Але ж на твоїй планеті ти один!
– Зроби мені ласку, усе одно шануй мене!
– Я шаную, – сказав маленький принц, легенько стенувши плечима, – та яка тобі від того користь?
І він утік від честолюбця.
” Ці дорослі – таки дуже дивні люди”, – простодушно подумав він, мандруючи далі.
(Переклад Анатоля Перепаді, Анатолія Жаловського)
Робота з текстом Х-ХІ розділів
1. Що видалося дивним маленькому принцові?
2. Як ви думаєте, чому образи дорослих не мають імен?
3. Які людські риси втілюють образи короля та честолюбця?
Творче завдання
Прочитавши розділи X, XI, XII, XIII, XIV, ХV, установіть, що уособлюють образи дорослих у повісті-казці.
Краса слова
Основою композиції повісті-казки “Маленький принц” є прийом мандрівки та діалоги. Зустрічі маленького принца з “дорослими” відтворюють загальну картину існування людства, яке втрачає моральні цінності. Дорога привела казкового хлопчика на Землю. Визначення планети подано через ті образи, що раніше бачив казковий хлопчик і які здалися йому дивними “Земля – планета непроста! На ній сто одинадцять королів (уключаючи, звісно, і негритянських), сім тисяч географів, дев’ятсот тисяч бізнесменів, сім із половиною мільйонів пияків, триста одинадцять мільйонів честолюбців, тобто майже два мільярди дорослих людей” (розділ XVI).
– Як ви думаєте, чому саме так автор подає уявлення про Землю? Які вади, на його думку, є найпоширенішими на нашій планеті?
– Які відчуття пережив маленький принц на Землі? Чому йому там знову стало сумно та самотньо?
ХХ
Сталося так, що після довгих блукань, пройшовши через піски, скелі й сніги, маленький принц нарешті знайшов дорогу. А всі дороги ведуть до людей.
– Добрий день. – сказав він.
То був сад, повний квітучих троянд.
– Добрий день. – відповіли троянди.
Маленький принц подивився на них. Усі вони були схожі на його квітку.
– Хто ви? – уражений, запитав він.
– Ми – троянди. – сказали квіти.
– А-а!.. – мовив маленький принц.
І відчув себе дуже нещасним. Його квітка розповідала йому, що вона одна така в усьому світі. А ось тут було п’ять тисяч таких же квіток, в одному тільки саду!
“Їй було б дуже прикро, я ко и вона побачила це! – подумав маленький принц. – Вона б страшенно розкашлялась і вдала, що вмирає. аби тільки не стати смішною. А я мусив би прикидатися, ніби доглядаю її, бо інакше, щоб принизити мене, вона справді могла б умерти…”
А потім він ще сказав собі: “Я думав, що маю таке багатство – єдину у світі квітку, а то звичайнісінька троянда й три вулкани, які сягають мені до колін і з яких один погас, можливо, назавжди – цього замало, щоб бути великим принцом…” І. повалившись на траву, він заплакав.
XXI
Отоді й з’явився лис.
– Добрий день. – сказав лис.
– Добрий день. – чемно відповів маленький принц й озирнувся, проте нікого не побачив.
– Я тут, – пролунав голос, – під яблунею.
– Хто ти? – спитав маленький принц. – Ти такий гарний…
– Я – лис, – сказав той.
– Пограйся зо мною, – попросив маленький принц. – Мені так сумно…
– Я не можу з тобою гратися, – відказав лис. – Я не приручений.
– А що означає “приручити”?
– Ти нетутешній, – сказав лис. – Що ти шукаєш?
– Я шукаю людей, – відповів маленький принц. – А що означає “приручити”?
– Люди, – сказав лис, – мають рушниці й ходять на полювання.
Це так ускладнює життя! І ще вони розводять курей. Це єдина користь од них. Ти шукаєш курей?
– Ні. – мовив маленький принц. – Я шукаю друзів. А що означає “приручити”?
– Це давно забуте поняття, – сказав лис. – Воно означає привернути до себе.
Лис замовк і довго дивився на маленького принца.
– Будь ласка… приручи мене!
– Я б з радістю, – відповів маленький принц. – але в мене мало часу. Мені ще треба знайти друзів і дізнатися про багато різних речей.
– Дізнатися можна тільки про те, що приручиш, – сказав лис. –
У людей уже немає часу про щось дізнаватися. Вони купують речі готовими в торговців. Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друзів – приручи мене!
Маленький принц пішов подивитися на троянди.
– Ви зовсім не подібні на мою троянду. – сказав він їм, – ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він був подібний на сто тисяч інших лисів. Але я з ним потоваришував. і тепер він став єдиним у цілому світі…
І маленький принц повернувся до лиса.
– Прощавай… – сказав він.
– Прощавай. – відповів лис. – Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.
– Найголовнішого очима не побачиш, – повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати.
– Твоя троянда така дорога тобі через те, що ти від дав їй стільки часу.
– Моя троянда така дорога мені… – повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати.
– Люди забули цю істину, – сказав лис. – Але ти не повинен забувати. Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду…
– Я відповідаю за свою троянду… – повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати.
(Переклад Анатоля Перепаді, Анатолія Жаловського)
Робота з текстом XX-XXI розділів
1. Перекажіть близько до тексту розділ XX.
2. Поясніть., чому заплакав маленький принц, опинившись у саду з квітучими трояндами.
3. Які істини допоміг усвідомити маленькому принцові лис? Як ви зрозуміти їх?
Пригадайте народні казки, у яких є образ лиса (лисиці). Які фольклорні риси ввібрав у себе образ лиса в повісті-казці А. де Сент-Екзюпері? Яких нових ознак додав йому письменник? З якою метою?
У наступних розділах подорожі маленького принца тривають. Він зустрічається зі стрілочником (XXII розділ), який скеровує поїзди, але люди не відають, куди воші “йдуть”. Далі хлопчик побачив торговця пігулками від спраги (XXIII розділ). Ці фантастичні пігулки засвідчують відрив людства від природи й прагнення забути про свої проблеми… І ось маленький принц знову зустрічається з пілотом (XXIV розділ). На початку твору вони зрозуміли мову малюнків, а наприкінці – мову сердець. І маленький принц нарешті усвідомив, що він не самотній у Всесвіті – у нього є друг. А пілот з допомогою хлопчика теж пізнав важливі істини: “Вода буває потрібна і серцю”, “Найголовнішого очима не побачиш”. У XXV розділі з’являється образ криниці, що втілює духовний зміст буття.
Притча – повчальний алегоричний твір, у якому розповідь підпорядкована моралі, повчальному змісту.
Характерні ознаки притчі:
– розкриття загального (думок, ідей, цінностей, ідеалів) через конкретне; – філософський зміст (актуальний для всіх часів, важливий для всіх і кожного); – використання алегорій; – прихований підтекст епізодів, образів, мотивів (його потрібно розгадати, розкодувати); – проста, зрозуміла мова, насичена влучними висловами (афоризмами).
Коли чіпаєш “Маленького принца”, серце огортає сум уже з перших сторінок книжки. Ніхто ніколи не розумів пілота. І в пустелі він опинився зовсім один. Самотнім почувався і маленький принц, який прийшов із далекої планети. Таке враження, що вони обидва загубились у просторах Усесвіту. Довкола – лише пустеля, що є втіленням духовної порожнечі, відчуження… Але навіть тоді, коли здається, що зовсім не має надії, завжди знайдеться той, хто тебе зрозуміє.
Творче завдання
1. Заповніть таблицю (усно або письмово в зошиті).
Дивний світ дорослих
№ розділу | Кого зустрів маленький принц | Що уособлює цей образ | Ключові цитати, вислови персонажа |
X | |||
XI | |||
XII | |||
XIII | |||
XIV | |||
XV |
2. Намалюйте карту подорожей маленького принца.
3. Придумайте сюжет розділу про зустріч маленького принца з героями нашого часу, можливо, з вами… Про що б ви поговорили з ним? Разом із своїм однокласником (однокласницею) складіть й озвучте діалог із маленьким принцом (12-14 речень).
4. Придумайте сюжет розділу про зустріч маленького принца з принцесою.
У наш час творчість А. де Сент-Екзюпері є співзвучною духовним пошукам різних народів. Тому музеї письменника відкрито в різних куточках світу – м. Хакон (Японія), м. Капхен (Корея), м. Ульяновськ (Росія) та ін. У м. Ліоні (Франція), де минули дитячі роки письменника, щодня на честь митця піднімаються в небо літаки з Міжнародного аеропорту названого його іменем. У Сент-Моріс де Ремані (Франція) створено музей і культурний центр. На вшанування пам’яті А. де Сент-Екзюпері та його героя названо астероїда, гірські вершини, зірки.
Краса слова
Маленький принц повернувся на свою планету, але він подарував пілотові на згадку зірки, що сміються. В образі зірок утілено вищий смисл існування, який шукає кожна людина. Маленький принц пообіцяв пілотові, що коли той буде дивитися на небо, він буде бачити веселі мерехтливі вогники.
– Які думки й мрії залишив на згадку про себе дорослому другові маленький принц? А всім нам? Які уроки дав людству А. де Сент-Екзюпері у творі-притчі?
До повісті-казки “Маленький принц” створювали ілюстрації художники різних країн. Роздивіться малюнки. Розкажіть про епізоди, які відображено на них. Розкрийте їх підтекст. Що нового додали художники до змісту літературного твору?
Назвіть традиції народної казки у творі А. де Сент-Екзюпері. Як їх творчо опанував письменник?
Перевірте себе
1. Що ви дізналися про А. де Сент-Екзюпері як пілота та письменника?
2. Поясніть, чому митець зробив головним героєм твору дитину.
3. Якими постають “дорослі” у творі?
4. Розкрийте підтекст образів: пустеля, астероїд В-612, троянда, баобаби, лис, криниця.
5. Які проблеми автор порушив у повісті?
6. Визначте філософський зміст твору.
7. Назвіть ознаки притчі в повісті А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)