Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження (за збіркою “Мисливські усмішки”)

Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження (за збіркою “Мисливські усмішки”)

Рідна природа… Хто не милувався її безмежними полями та квітучими садами?! Здається, немає у світі людини, яка б виявилася байдужою до чарівної краси рідної землі. Небайдужим був і автор безсмертних “Мисливських усмішок” Остап Вишня. Читаючи йогс твори, розумієш, наскільки віддано він любив рідну землю, як щиро намагався їй допомогти вижити в атмосфері байдужості та зневажливого ставлення де природи.

Мене вражає неповторний колорит “Мисливських усмішок” Вишні. Веселі байки, які розповідають мисливці, вражаючі ліричні відступи,

що беруть за серце, а головне – невловиме переплетіння легкого гумору та світлого ліризму, яке й робить твір таким життєстверджуючим та незвичайним. Автор не намагається нав’язати читачеві своєї любові до рідної природи, не хоче, щоб хтось неодмінно й відразу кинувся рятувати тварин та рослини від нехлюйства людей, але саме це читається між рядками. Тому й неможливо залишитися байдужим до неповторної чарівності та м’якого ліризму, якими наповнений, здається, кожен рядок циклу: “Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги, рипить віз, дишель
свій униз спускаючи, блідне поволі Чумацький Шлях, а під ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповідань…”. Ці мисливські байки стають ніби перепусткою у царство природи, даруючи кожному з мисливців радість спілкування з друзями, тепло дружніх відносин з усім, що їх оточує. А скрізь лише вона Сама – Природа, праматір кожного з нас, щедра, непідкупна й досі безвідмовна. У світі Вишні й мисливці живуть життям природи, відчуваючи усім серцем її біль та кривди. Вони усі є тими людьми, “що люблять тихі вечори над озерами, що чують ніжний шелест очеретів.., яким крик бугая на болоті бринить.., а загадковий тихий плескіт на озері в їхнім серці одгукується трепетними перебоями…”. З такими товаришами не “соромно” піти на полювання, адже чи зможе хоч один з них підстрелити навіть маленького звіра, чи взагалі хоч чимось зашкодити матінці-природі. Такі мисливці здатні лише на спогади про те, чого частіше не було насправді. Тут і побрехеньки про знаменитого Гордона з не менш відомою “стойкою”, і байки про невтомного собаку Флейту, якого дуже боялися вовки, і згадки про старого бухгалтера, що намагався вбити зайця, що з криком “няв” видерся на стовп… Ці мисливці-фантазери відкривають світ любові до рідної природи, намагаючись поєднати нестримний потяг до полювання з неприкритою радістю від спілкування з усім живим. Мені здається, що кожен з цих мисливців-невдах насправді є не невдахою, а людиною, яка дуже кохається в кожній билинці, кожному звіряткові. Вони вчать любові до рідної землі та намагаються нічим їй не зашкодити – навпаки, прагнуть уникнути насильства над нею. Я вважаю, що своїми смішними вчинками вони закликають людство до збереження родючих полів та безмежних лісів рідної землі.

Коли читаєш сторінки “Мисливських усмішок”, складається враження, ніби природа живе окремим життям, дихає, відчуває усі вчинки людини та наче намагається їй допомогти зрозуміти, наскільки важливо жити у любові та злагоді. Тому й найчастіше мисливці-невдахи або рушницю вдома забудуть, або не встигнуть її зарядити у найвідповідальніший момент, або вполюють “замість вовка собаку або ж замість качки свою викохану крякуху”. Не дивно, що з полювання вони приносять не впольовану качку, а базарну курку, чи “яровизовану” качку – це для дружини, щоб не сварилась, бо вона не розуміє, що для мисливця важливо не щось вполювати, а посидіти на природі, побачити її невимовну красу та відчути єдність з нею.

“Мисливські усмішки” – неповторний шедевр українського гумору та безмежної любові до природи. Коли я читаю рядки цих веселих байок, переді мною завжди постають усміхнені обличчя мисливців-фантазерів, впевнених у тому, що живуть вони справжнім життям, у добрій злагоді з усім живим, з рідною природою. І не треба бути великим психологом, щоб відчути в їхніх веселих побрехеньках велику любов до рідної землі, яку треба дбайливо берегти. Хочеться вірити, що кожен, хто прочитає “Мисливські усмішки” Остапа Вишні, перейметься ідеєю збереження природи, любитиме “тихі вечори над озерами” та “ніжний шелест очеретів”, знатиме, що “загадковий тихий плескіт на озері” не означатиме підступних дій браконьєрів, а лише плескотіння риби у воді, й відгукуватиметься на це “трепетними перебоями” у серці. Природа жива і, як кожен з нас, хоче жити своїм життям, не хоче, щоб їй заважали, а тим більше, нівечили її. Отже, прислухаймося до ненав’язливих порад майстра сміху та вірного патріота рідної землі й будемо любити природу, нашу щедру матінку!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Веселе полювання (за збіркою оповідань О. Вишні “Мисливські усмішки”) – ОСТАП ВИШНЯ “Мисливські усмішки” – одна з найвідоміших збірок Остапа Вишні. І дорослі, і діти з задоволенням читають ці гуморески. Герої “Мисливських усмішок” чудово розбираються в тонкощах мисливської справи, а звички звірів і птахів знають краще за власні. Ми щиро сміємося над пригодами дуже благородних, але вельми безталанних мисливців, бо найкраще в...
  2. Заклик до збереження природи в оповіданні “Сім’я дикої качки” У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й “добро” нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати. Яку красу дарує нам природа! Кожний бачить в ній щось особливе, чарівне. З щедрістю людина приймає дари матінки-природи: квіти, ягоди, свіже повітря, лікарські рослини, спів пташок. А чи завжди люди...
  3. “Мисливські усмішки” Остапа Вишні: любов до сонця, до вітру, до зеленого листу Остап Вишня увійшов в літературу як талановитий гуморист та спостережливий художник слова. Крім того, письменник створив принципово новий жанр в українській літературі – усмішку. Усмішка як жанр – прозовий твір невеликого обсягу, в якому з добрим гумором та іронією зображено певну ситуацію або життєве явище. Мене здивувала різноманітність тем, що...
  4. Проблема збереження рідної природи в оповіданні “Рятували Конотоп” Сьогодні все гостріше постає питання не про захист людини від природи, а про захист природи від людини. Не можна допустити того, щоб, руйнуючи природу, людство знищило, в першу чергу, себе. В оповіданні А. Давидова “Рятували Конотоп” розповідається про спроби мешканців одного з сіл України врятувати від забруднення річку, яка з...
  5. ОСТАП ВИШНЯ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ”, “МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ” Тема. ОСТАП ВИШНЯ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ”, “МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ” Варіант 1 1. Остап Вишня намагається “усім своїм єством” не лакействувати, а служити народові… А Чудесному. Б Розумному. В Багатому (щирому). Г Щедрому й у всьому обізнаному. 2. Улюбленим заняттям майбутнього письменника в дитинстві було… А Випасати худобу. Б Грати...
  6. “Мисливські усмішки” Остапа Вишні – аналіз твору Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою, часто виїжджав у мальовничі місцевості з друзями на полювання. Але, як правило, ніякої здобичі не привозив. Бо його основна мета – помилуватися чудовою природою, поспілкуватися з місцевими жителями, послухати дивовижні й дотепні мисливські історії. Усі ті спостереження, усе почуте великий гуморист записував і...
  7. ЗАКЛИК ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ МОВИ У ВІРШІ В. САМІЙЛЕНКА “УКРАЇНСЬКА МОВА” Володимир Самійленко був справжнім українцем, усією душею відданим своїй країні й своєму народові. Творчість його багатогранна й різноманітна. Діяльність цього видатного митця була спрямована на збереження й збагачення рідної культури. У своєму вірші “Українська мова” поет порівнює мову з коштовним діамантом. У поезії закарбовано драмтичні сторінки історії народу, історії рідного...
  8. Майстерне відображення широких просторів рідної землі в поетичних творах “Гаї шумлять”, “Де тополя росте” V варіант Для того, щоб зрозуміти потаємне життя навколишнього ландшафту, треба бути дуже спостережливим. Природа не любить розкривати свої таємниці. Читаючи вірш П. Тичини “Де тополя росте…”, ми стаємо свідками повного порозуміння між людиною та природою: Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п’янить… Ліричний герой цього вірша не є...
  9. Скорочено МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ – ОСТАП ВИШНЯ Сом ( Скорочено ) Ви були коли-небудь на річці, на Осколі, що тече Харківщиною нашою аж у річку Сіверський Донець? Не були? Побувайте! Заплава річки Осколу… заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою, соковитою травою. Як увійдеш, картуза не видко! Поміж очеретами та верболозом сила-силенна невеличких озеречок, вкритих густою...
  10. Скорочено “Мисливські усмішки” Вишні ВIДКРИТТЯ ОХОТИ Власне кажучи, щороку “Вiдкриття полювання” буває двiчi: першого серпня на птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже – так утрадицiйнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв вважається перше вiдкриття, коли пiсля довгої перерви у вас у руках знову улюблена вами рушниця i ви знову...
  11. Твір Тема збереження рідної мови в творчості М. Рильського Тема збереження рідної мови в творчості М. Рильського Рідний, рідна, рідне – корень народу і роду. Рідна матуся і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова. Поки живе мова – доти живе й народ. Але чому так трапляється, що діти відрікаються від рідної мови? Чому забувають те, що...
  12. Тема збереження рідної мови в творчості М. Рильського Рідний, рідна, рідне – корень народу і роду. Рідна матуся і рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова. Поки живе мова – доти живе й народ. Але чому так трапляється, що діти відрікаються від рідної мови? Чому забувають те, що набуто віками? Це болюче питання завжди хвилювало кращих...
  13. Образне змалювання краси весняної природи (за поезією “Березень”) Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою...
  14. Образне змалювання краси весняної природи (за поезією “Березень”) – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (за поезією “Березень”) Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба...
  15. Дивовижний світ рідної природи в поезіях Е. Гуцала РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ Дивовижний світ рідної природи в поезіях Е. Гуцала Є. Гуцало більше відомий як автор оповідань та повістей. Але з-під його пера виходили й вірші. У них автор опоетизував рідну землю, природу рідного краю, людину – творця всього прекрасного на землі. Та найцікавішими й надзвичайно оригінальними є...
  16. Майстерність відтворення настроїв людини через образи природи (за збіркою “Сонячні кларнети”) Назвавши свою збірку “Сонячні кларнети”, П. Тичина підкреслює мелодійність, музичність своїх віршів, відзначає близькість лірики до музики. У віршах цієї збірки поет відбиває лише переживання і настрої, навіяні природою, коханням, власними роздумами. У вірші “Розкажи, розкажи мені, поле…” ліричний герой і пейзажний малюнок вірша злилися воєдино в гамі найніжніших мінорних...
  17. Тарас Шевченко як співець рідної природи У багатьох своїх поезіях торкається Тарас Шевченко і Теми рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував. Наприклад, у поезії “Над Дніпровою сагою” Природа у поета оживає, набуває людських рис. Старий явір стоїть понад берегом Дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. Як...
  18. Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського) Тема рідної природи у ліриці українських поетів (за поезіями Максима Рильського) Мабуть найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, дзвінкоголосий спів пташок, запах і розмаїття квітів – усе...
  19. Картини рідної природи в романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Ще вчачись у молодших класах, ми познайомилися з ліричними й мальовничими уривками роману, отобража-ющими пори року. Поетичний календар Пушкіна, напевно, назавжди залишиться в нашій пам’яті. От зима: На стеклах легкі візерунки, Дерева в зимовому сріблі… А от і захват весни, пори любові: Гнані весняними променями, З околишніх гір уже снігу...
  20. Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”, “Пробіг зайчик”, “Де тополя росте”) Поезія Павла Тичини – образна, лірична. Здається, що розмовляєш з автором один на один, що він промовляє тільки до тебе. Коли читаєш його вірш “Хор лісових дзвіночків”, так і чуєш ті дзвіночки, бо в кінці кожної строфи є слова, співзвучні дзвону маленьких дзвіночків: “День, день! Тінь, тінь!” В цьому вірші,...
Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження (за збіркою “Мисливські усмішки”)
«
»