“Людська комедія”: у майстерні митця – Віхи життя, віхи творчості
Оноре де Бальзак 1799 – 1850
Віхи життя, віхи творчості
“Людська комедія”: у майстерні митця
Тематика і структура
Вважаючи себе літописцем сучасної епохи, “істориком суспільства”,
О. де Бальзак уже в середині 30-х років починає думати про циклізацію своїх творів, об’єднання їх в одне ціле і робить перші кроки в цьому напрямку. У листі до Е. Ганської від 26 жовтня 1834 р. він виклав план нового видання, який, власне, є першим начерком структури “Людської комедії”. У ньому йдеться про те, що видання складатиметься
На початку 40-х років зазначені частини письменник об’єднує спільною назвою “Людська комедія”, яка вдало передає специфічний зміст утвореного цілого і водночас дає йому оцінку (далеко не однозначну). За основним змістом та інтонацією творення – це швидше трагікомедія людського існування в новому світопорядку, який, на думку Бальзака, ставить під загрозу все високе, гідне, прекрасне в людині та її житті. Не варто забувати й про те, що назва епопеї виникла не без впливу Дантової “Божественної комедії”, у якій слово “комедія” аж ніяк не пов’язане зі сферою комічного.
Подробиці. У 1842 р. Бальзак написав передмову до “Людської комедії” і опублікував її проспект, який у загальних рисах збігається зі схемою, описаною в листі до Е. Ганської. Однак є між ними й істотні розбіжності. У проспекті частина “Етюди про звичаї” була не лише розширена, а й поділена на шість розділів-“сцен”: “Сцени приватного життя”, “Сцени провінційного життя”, “Сцени паризького життя”, “Сцени воєнного життя”, “Сцени політичного життя” і “Сцени сільського життя”. Письменник напружено працює, заповнюючи каркас “Людської комедії”, вносить певні зміни в раніше написані твори, щоб вони краще відповідали вимогам цілого.
Важко сказати, яким був би обсяг “Людської комедії”, якби Бальзаку вдалося повністю здійснити свій задум, адже він весь час змінювався. За каталогом, складеним 1844 р., “Людська комедія” мала вмістити сто сорок чотири твори, з яких автор встиг написати дев’яносто шість.
Найважливіше те, що “Людська комедія” – це не просто об’єднання окремих елементів у величезне ціле, не лише кількісна величина, а й нова якість, нова художня структура. Об’єднавши й пов’язавши окремі твори, Бальзак тим самим подолав їхню статичність як замкнених сфер життя, переніс акцент на рух, динаміку “суспільного цілого”. У результаті він досягнув не лише вражаючої масштабності, а й надзвичайної глибини в зображенні сучасності, розкрив зміну не історичних епох, а суспільно – історичних формацій.
Критично ставлячись до буржуазної сучасності, викриваючи і засуджуючи її, Бальзак водночас захоплювався динамікою своєї доби, розмахом і масштабністю процесів, що в ній відбувалися. У передмові до “Людської комедії” письменник проголошує, що сучасне французьке суспільство “грандіозне”, що механізм його “величезний”, що сучасна епоха “велична”, чим і обгрунтовується необхідність творів, які відповідали б цим масштабам.
У “Людській комедії” Бальзак надзвичайно повно й докладно відобразив конкретику життя французького суспільства першої половини XIX ст. І все ж таки поширений погляд на “Людську комедію” лише як на масштабну соціально-побутову фреску, а на її творця – як на знаменитого письменника-побутописця є однобічним. “”Етюди про звичаї”, перша частина, – зазначається в передмові, – це лише основа, повна образів, трагедій і комедій, над якою підніматимуться “Філософські етюди”, призначення яких полягає вже не в змалюванні життєвих явищ, а в поясненні їхніх причин, їхніх рушійних сил”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)