“Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса)
Є митці особливої долі й життєвого призначення. їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і художнього життя, віддзеркалюючи у своїй творчості найістотніші, найсуттєвіші тенденції розвитку духовної культури. До таких належав Лесь Курбас.
Він народився 25 лютого 1887 року в місті Самборі Львівської області. Син галицьких акторів Ванди і Степана Яновичів, хлопець ще в дитинстві “захворів” театром. І хоч батьки не погоджувалися з його вибором, він свідомо обрав нелегкий театральний шлях.
Є такий вислів східних мудреців: “Не
Митця надихали нові ідеї, він прагнув до їхнього новаторського втілення. Наступ реакції й визрівання соціального вибуху в попередні роки духовної кризи були причиною відставання національного театру від сусідніх. Тому на долю Курбаса випала важлива місія й величезна праця щодо його оновлення.
Поруч з ним завжди йшли його друзі-однодумці, його мистецький колектив. На долю Курбаса
Для мене саме цей Курбас – легенда, що живе в уяві ось уже декілька поколінь театральних митців. Саме цей Курбас викликає в моїй душі повагу й неприховану гордість за те, що його творче життя минуло в моєму улюбленому театрі – імені Т. Г. Шевченка.
Будучи засновником і організатором, творчим та ідейним лідером театру “Березіль”, Лесь Курбас по праву вважається рідним батьком нашого театру.
VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});
(2 votes, average: 4.50 out of 5)