Людина й середовище в оповіданні А. П. Чехова “Ионич”

Тема життя “середнього”, типового міського оби вателя-міщанина займає одне із центральних місць в оповіданнях Антона Павловича Чехова. Спосіб життя многих сучасників автор описує з іронією, але в той же час і з певною нотою сумуй – адже так, на думку автора, живе майже вся величезна країна, а не окремі її представники: пішло, нудно, не цікаво. Життя проходить впустую – за безглуздими разговорами, грою в карти або грою на роялі, читанням дешевих романів і обговоренням місцевих пліток. Расрозповідь “Ионич” є показовою ілюстрацією

тої ситуації, що зложилася в багатьох більші й маленьких містах Російської імперії.

Описуючи життя сім’ї Туркиних, автор наголошує на тім, що вони є ще кращими представниками свого містечка, уважаючись самою культурною й гідною сім’єю в окрузі: батько сімейства – жартівник і баляндрасник, його дружина захоплюєся літературною творчістю, а дочка планує зробити кар’єру піаністки. Але на перевірку виявляється, що члени сім’ї Туркиних так само неймовірно нудні й ординарні, як і більшість жителів міста. Людина “з боку”, що не жив у місті раніше, земський доктор Дмитро Старийцев, дивиться

на речі свіжим поглядом.

Він розуміє, що жарту глави сімейства Туркиних попахивают нафталином, романи, що вийшли з-під пера його дружини, всі, як один, є нудними й позбавленими найменшої злежественной цінності, а горезвісний талант Катерини Іванівни, дочки Туркина, далеко не так безперечний, як могло б здатися на перший погляд Та й більшість жителів міста також не відрізняються ні образованностью, ні працьовитістю, ні чесністю. Вульгарність і глупость тут давно стали нормою життя, що проявляється в повсякденних розмовах місцевих жителів – з ними не можна говорити ні про філософію, ні про історію або политику, тому що все їхнє спілкування зводиться до рівня порожніх, безглуздих розмов і обговорення пліток. Поетому молодий, енергійний доктор споконвічно різко отличается від інших представників місцевого суспільства – він намагається пручатися навколишній його вульгарності й банальності. Але після того, як його особисте життя дає тріщину (Катерина Іванівна відмовляє на його речення руки й серця), він поступово перестає боротися – і стає одним з обивателів, которие так дратували його раніше.

Обмеженість і лінь входять у його життя й кардинально міняють його характер у гіршу сторону – він грає в карти, підраховує суму своїх гонорарів, багато п’є і їсть, мало приділяє увагу своєму розвитку, спілкується з такими ж, як він, міщанами – веде з ними безглузді розмови на порожні теми. Ми бачимо, що людини безвладного, людини зі слабим характером і недостатньою мотивацією до личностному росту дуже легко вибити з потрібного русла Отброшенний на узбіччя життя, така людина моментально попадає в болото міщанства й щоденності, починає лінуватися як фізично, так і духовно, і деградація в цьому випадку практично неминуча. Шкала моральнаних цінностей перевертається з ніг на голову, а сенс життя поступово втрачається


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Людина й середовище в оповіданні А. П. Чехова “Ионич”