Хтось із мудрих сказав, що найбільша розкіш на землі – це розкіш людського спілкування. Це справді так. Навіть ми, ще зовсім молоді юнаки і дівчата, добре знаємо, як погано бути самотнім. Пам’ятаю свій Дитячий страх, коли після сварки з друзями відчувала, що я нікому не потрібна і ніхто не буде зі мною товаришувати. Мабуть, людина народжується суспільною істотою. І немовля посміхається, коли бачить когось біля себе. А якими нещасними почуваються ті школярі, що через якусь хворобу змушені навчатися вдома. Індивідуально! Наш Класний колектив
– часточка суспільства. Отже, ми всі Суспільні люди. У цьому наше щастя, і це породжує наші проблеми. Здавалося б, звідки ці проблеми? Я гадаю, що вони зумовлені суперечливістю людської істоти. Так, ми суспільні, але ж в кожному а нас живе індивідуаліст, який примушує постійно турбуватися про свої інтереси, свою користь. Добре, коли індивідуалізм не виходить за межі нормального, об’єктивного ставлення до себе. Але якщо цю межу перейти, стверджується егоїзм, який стирає Суспільну природу людини. Вона поступово забуває, що поряд є люди, яких треба поважати, з якими треба рахуватися. Щоб жити у суспільстві,
слід правильно спілкуватися. Дехто говорить про мистецтво спілкування. Мені здається, що це не зоні їм правильно. Адже митець повинен мати Талант, а він є не в кожного. Виходить, що й спілкуватися з людьми можуть лише талановиті люди? Але ж спілкуватися доводиться усім, незалежно від наявності того таланту. Тому, на мою думку, доцільно ввести до шкільної програми курс “Практика спілкування”, який включав би і мовний етикет, і закони поведінки в різних місцях і ситуаціях, і проблеми світоглядні – ставлення до суспільства, до влади тощо. Небайдужість до політичних проблем – ще одна ознака суспільної істоти. Я вже зрозуміла, що в житті все взаємопов’язано. І суспільство буде добрим і щедрим до мене, якщо я буду для нього працювати. І люди навколо мене не пошкодують доброти, якщо я сама буду ставитись до них з повагою, любов’ю і доброзичливістю. Впевнена, що наша держава стане справедливою і комфортною для кожного, коли всі відчують себе часткою суспільства і завжди діятимуть відповідно.
