Людина і всесвіт у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море”
Місяць, сонце, зорі – вони для старого його далекі друзі, любі брати й сестри. Вони – як люди: і відпочивають так, як люди, просто сплять. Сантьяго залишився один у безмежному світовому просторі. “Людина і океан – вони друзі, і вітер нам усе-таки друг, і небо, і хмари”, їх так розумів Сантьяго, умів читати по них погоду. І чи не найбільшим визнанням величі всесвіту є слива старого рибалки про те, що “все-таки добре, що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі. Досить і того, що ми живемо біля моря і вбиваємо своїх щирих братів”.
Так неосвічений рибалка відчуває свій зв’язок з цілим світом. У душі поет, він одухотворює все, що його оточує, І тисячами невидимих НИТОК ЗВ’ЯЗУЄ ЙОГО 3 Небом, зорями, космосом, з усім, що існує вічно. В праці-боротьбі з незвичайною рибою, акулами, в перемозі над тілесними недугами розкривається нам мужній характер старого.
Завдання для учнів. Визначте елементи сюжету повісті. У повісті є традиційна експозиційна частина, де МИ знайомимося з героєм і його життям до розвитку головних подій.
Зав’язка твору звичайна
Розвиток подальших подій дещо нагадує народні казки і легенди: Сантьяго, як богатир, безстрашний лицар, на самоті веде боротьбу з супротивниками. Причому перевага не завжди на його стороні. Цій боротьбі він віддає всі свої сили. А який, на вашу думку, момент у розвитку дії можна вважати моментом найвищого піднесення, напруження, вирішального зіткнення?