Людина-амфібія (стисло)
З деяких пір по містечку став розноситися слух, що в морі завівся “Морський диявол”. Він завдавав багато бід – розрізав мережі, викидав рибу з човнів. Але кого-то він врятував від акули, були і такі чутки. Про “Морському диявола” писали газети, була організована наукова експедиція, яка довела – Морського диявола не існує. Але запевнення експедиції не переконали забобонних іспанців та індіанців, вони як і раніше рідко виходили в море. У результаті зменшилися улови риби, а особливо – перлів. Ситуація, що склалася підривала всі
За наказом Зуріти була споруджена дротяна мережа і поставлена біля входу в підводний тунель, де, як з’ясували водолази, часто ховається “Морський диявол”. Але зловити його не вдалося – коли витягали мережу, він гострим ножем розрізав дріт і вивалився у воду через діру.
Через кілька днів біля воріт будинку доктора Сальватора стояв літній індіанець з великою дівчинкою на руках. Це був Крісто, хитрун, що виконував прохання Зуріти. Крісто впустили, слуга забрав у нього дитину і попросив прийти через місяць. Коли Крісто з’явився у вказаний термін, слуга вивів до нього абсолютно здорову дитину. І, хоча дівчинка зовсім не була онукою Крісто, він почав її цілувати. Потім хитрий індіанець кинувся на коліна перед доктором, сказав, що дуже йому зобов’язаний, попросив взяти його в слуги. Сальватор рідко брав нових слуг, але було багато роботи, тому він погодився. Багато що здивувало і навіть налякало індіанця в саду доктора. Тут були зрощені боками щура і вівці; плямисті ягуари, гавкаючі як собаки; горобці з головами папуг. У ставку плавали змії з риб’ячої головою і риби з жаб’ячими лапами. Але найголовнішого “Морського диявола” Крісто так і не побачив.
Минуло більше місяця. Крісто зауважив, що доктор все більше довіряє йому. І в один із днів він познайомив індіанця з “Морським дияволом”.
Ним виявився самий звичайний юнак, який, щоправда, міг дуже багато часу проводити під водою. “Дияволом”, мабуть, його називали завдяки його дивним поряд: величезні окуляри, рукавички з перетинками, ласти, облягаючий тіло – костюм.
Світ, в якому жив Іхтіандр – а саме так звали людину – амфібію, був набагато цікавіше наземного світу. Під водою у юнака були друзі – дельфіни. До одного дельфіна він прив’язався особливо сильно, дав йому прізвисько “Лідінг”. А одного разу Іхтіандр побачив дівчину – вона була прив’язана до дошки і майже вмирала. Юнак витяг її на берег, а сам зник. До дівчини тут же підбіг вусатий пан і став переконувати її, що він – рятівник. А Іхтіандр полюбив незнайомку. Про неї він і розповів Крісто. Хитрий індіанець запропонував юнакові піти в місто – там багато дівчат, а серед них, можливо, є і та прекрасна незнайомка.
У призначений день Іхтіандр і Крісто відправилися в місто. Мета Крісто – привести юнака до свого брата Бальтазара, де на них чекатиме Педро Зуріта. Але у Бальтазара в будинку вони зустрічають лише Гуттієре, його прийомну дочку. А, побачивши дівчину, Іхтіандр вибігає із будинку і ховається. Крісто здогадується, що Гуттієре і була тією незнайомкою, яку Іхтіандр колись врятував.
Минуло два тижні. Одного разу Іхтіандр, плаваючи затоці, знову побачив Гуттієре. Вона розмовляла з якимось молодим чоловіком, потім зняла і простягнула йому перлове намисто. Несподівано намисто вислизнуло з її рук і впало в воду. Затока була дуже глибоким, і вони обидва розуміли, що намисто з дна не дістати. Іхтіандр, який встиг вже вийти з води і переодягнутися в костюм, підбіг до дівчини. Зі словами “я намагаюся вам допомогти” Іхтіандр кинувся в затоку. Гуттієре і її супутник шалено злякалися за Іхтіандра – вони вирішили, що він вже потонула, але незабаром він здався з води і віддав Гуттієре перли. Це була свого роду маленька помста – Іхтіандр хотів, щоб юнак отримав перли від Гуттієре, але з його рук.
Після цієї події Іхтіандр припливав до берега кожен вечір. Він переодягався в прихований костюм і чекав Гуттієре. Вони гуляли щодня. Все більше юнак розумів, що любить цю дівчину. В один із днів вони зустріли Ольсена, того молодого чоловіка, якому Гуттієре хотіла подарувати перли. Почуття ревнощів змусило Іхтіандра зізнатися в любові до Гуттіере. Але в цей час з’явився вершник – Педро Зуріта, і – вилаяв дівчину за те, що “вона гуляє з молодою людиною, будучи нареченою іншого”. Почувши ці слова, Іхтіандр зірвався з місця, побіг до берега і кинувся у воду. Педро Зуріта розсміявся, а Гуттієре зблідла. Тепер вона дійсно вирішила, що Іхтіандр загинув.
А Іхтіандр, який, звичайно, не потонув, продовжував думати про Гуттієре, хоча і з гіркотою. Якось він побачив Ольсена серед шукачів перлів під водою. Іхтіандр підплив до нього, ніж налякав і Ольсена, та інших плавців. Але через кілька хвилин Ольсен і Іхтіандр вже сиділи в човні і розмовляли. Ольсен зрозумів, що знаменитий “Морський диявол” і Іхтіандр – одна особа. Ольсен розповів Іхтіандрові про події, що відбулися. Тепер Гуттієре була одружена з власником шхуни Зурітою. Чоловік її був несимпатичний, а заміж вона вийшла тільки тому, що була впевнена – Іхтіандра немає в живих. Зараз вона жила на гасиенде Зуріти. Ольсен пояснив Іхтіандрові, як дістатися до гасієнди.
Дивний юнак у пожмаканому костюмі викликав здивування людей. Крім того, в одній з гасієнди було скоєно пограбування. Поліцейський, який його побачив, насторожився, і, недовго думаючи, надів на нього наручники. Однак, Іхтіандрові вдалося від нього втекти, хоча і в наручниках. Вночі юнак прийшов до будинку Гуттієре. Він почав кликати її, коли відчув біль і впав. Його вдарив лопатою Педро Зуріта, якому не сподобався “каторжник”, який прийшов до його дружини. Потім тіло було кинуто в ставок. Вночі дівчині не спалося, вона вийшла у двір, побачила криваву доріжку, яка вела до ставка. Коли вона підійшла до ставка, з-під води показався Іхтіандр. Дівчина злякалася, перед нею був потопельник, але Іхтіандр пояснив їй – хто він. Але їх розмова підслуховував Зуріта. Він пообіцяв здати Іхтіандра поліції або відпустити, але тільки тоді ми, коли юнак дістане з морського дна багато перлів для Зуріти. Так Іхтіандр опинився на “Медузи”. Іхтіандра посадили на довгий ланцюг і відпустили у море. Перший улов вже приніс Зуріті ціле стан. За шхуні прокотилася хвиля збудження. А на другий ранок Зуріта випустив юнака в море без ланцюга. За домовленістю Іхтіандр повинен був дослідити нещодавно потонув корабель, а знайдене принести Зуріті. Коли юнак був під водою, команда шхуни напала на Зуріту, занадто велику заздрість викликало його багатство. Зуріта був у безвихідному становищі, коли побачив, що до шхуни наближається човен. В ній сидів… доктор Сальватор. У ту ж хвилину Зуріта стрибнув в одну з шлюпок і поплив до берега. Сальватор обстежив шхуну, але Іхтіандра не знайшов. А незабаром за допомогою Зуріти, Крісто і Бальтазара був організований судовий процес над доктором Сальватором. Численні комісії обстежили тварин із саду доктора. Але головним доказом жахливих дослідів доктора був Іхтіандр. Тепер його тримали в одній з камер, у бочці зі стоячою водою. Юнак майже помирав – воду міняли рідко. А доктора Сальватора судовий процес не зломив – навіть у камері він продовжував писати, а як-то прооперував дружину начальника в’язниці, чим врятував її життя. Нарешті відбувся суд. Доктору Сальваторові пред’явили безліч звинувачень.
Вночі після суду Сальватор побачився з Іхтіандром. Начальник в’язниці представив Сальваторові можливість зробити втечу, але лікар попросив його, щоб з в’язниці дозволили піти Іхтіандрові. У змові брав участь водовоз, він-то і вивіз з в’язниці в бочці з водою Іхтіандра. Тепер юнакові мали здійснити довгу подорож до берегів Південної Америки, де жив один доктора Сальватора.
Через кілька років про “Морського диявола” вже ніхто не згадував, доктор Сальватор вийшов з в’язниці, Гуттієре розлучилася з чоловіком і вийшла заміж за Ольсена.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)