Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Літопис епохи (лірика)

Літопис епохи (лірика)

У той час л гостювала на землі, Мені дали ім’я при крещенье – Ганна. А. Ахматова Переказати біографію Поета завжди дуже важко. Де знайти слова, які не опошлили й не приземлили б учинків великої людини. Адже в них, крім звичайного “прозаїчного” змісту, укладена неповторність, унікальність життя генія. Тому ми лише мимохіть говоримо про обставини й життя цієї геніальної жінки, опираючись на вірші, породжені нею. “Я поет, тим і цікавий”,- говорив Маяковський. От і ми зробимо акцент на Творчості Ганни Андріївни Ахматовій

Один з ранніх

віршів Ганни Андріївни наповнено юністю, радістю буття, торжеством життя: У той час я гостювала на землі. Мені дали ім’я при крещенье – Ганна, Сладчайшее для губ людських і слуху. Так дивно знала я земну радість И свят уважала не Дванадцять, А стільки, скільки було днів у році… Народилася Ганна Андріївна в Одесі, але дитинство і юність її пройшли в Царському Селі, імовірно, звідси й вишуканість складу, ясність і краса класичних форм. Навіть повітря цього місця просочений був поезією. Усе нагадувало Пушкіна, його чарівні рядки. І зовсім закономірно, що перші вірші вона присвятила улюбленому поетові:
Смаглявий отрок бродив по алеях, В озерних сумував берегів, И сторіччя ми плекаємо Ледве чутний шелест кроків. Поступово в її поезію приходять трагічні нотки, перші життєві розчарування й негоди Ахматова перевіряє віршам. Це її своєрідний щоденник

Він буде мінятися протягом усього її творчості, але незмінними залишаться вишуканість і простота складу, довірчість і щирість оповідання. Здалося, що багато щаблів. А я знала – Їх тільки три! Між кленів шепіт осінній Попросив: “Із мною вмри. Я обманутий моєї сумовитої. Мінливою, злою долею”. Я відповіла: “Милий, милий! І я теж умру з тобою…” Гумилев, чоловік Ахматової, напише про неї напівжартівливо, напівсерйозно, але дуже точно охарактеризувавши її душу: З лігвища змієва, З міста Києва, Я взяв не дружину, а чаклунку. Я думав, потішницю, Ворожив – Своенравницу. Веселу птаха-співуху. Час був цікаве, романтичне, переломне. У поезії Ахматової відчувається наближення лиха: Страшно мені від дзвінких криків Голосу лиха. Усе сильніше запах теплий Мертвої лободи. Буде камінь замість хліба Мені нагородою злої. Наді ною тільки небо, А із мною голос твій. Вітер змін, вітер революції приніс випробування. Вся країна обливалася кров’ю громадянської війни, не обійшла доля й Ахматову. Гумилев був розстріляний по неправдивому обвинуваченню взаговоре.

Ганні Андріївні безумно важко, вона не може равнодушно дивитися на те, як валить звичний мир, але залишати Батьківщину вона не збирається: Мені голос був. Він кликав утешно, Він говорив: “Іди сюди. Залиш свій край глухої й грішний. Залиш Росію назавжди…” Але равнодушно й спокійно Руками я замкнула слух. Щоб цим мовленням невартої Не опоганився скорботний дух. Ахматова з головою йде в дослідницьку роботу, вона вивчає архітектуру Петербурга й творчість Пушкіна. Робота допомагає їй пережити негоди, не зламатися. Свої страждання й біль вона виллє у вірші, створивши прекрасний зразок лірики

Але життя готовить Ганні Андріївні страшне випробування. Син попадає у в’язницю. Ахматова в “Реквіємі” опише страждання, що випали на її частку й на долі тисяч росіян людей

Це було, коли посміхався Тільки мертвий, спокою радий, И непотрібним привеском бовтався Біля в’язниць своїх Ленінград. “Реквієм” – геніальний сплав долі країни і її власної. Ця жінка хвора. Ця жінка одна. Чоловік у могилі, син у в’язниці. Помолитесь про мене. Показати б тобі, насмішниці И улюблениці всіх друзів, Царскосельской веселій грішниці. Що трапиться з життям твоєї. Дивуєшся стійкості цієї жінки, що зуміла не тільки вистояти, не зламатися, але залишитися поетом, донесшем до нащадків трагізм епохи, у якій довелось їй жити: Сімнадцять місяців кричу, Кличу тебе додому, Кидалася в ноги катові. Ти син і жах мій… И талант допоміг їй вижити й дочекатися визнання. Більше того, Ахматова писала, що вдячно долі й “щаслива, що жила в Алл С о ч. Р У ці роки й бачила події, яким не було рівних”. А ми вдячні цій великій жінці, що створила поетичний літопис епохи

Ще недавно ластівкою вільної Здійснювала ти свій ранковий політ, А нині станеш старчихою голодної, Не достукаєшся в чужих воріт


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. “Літопис Руський”, “Повість минулих літ”, “Київський літопис”, “Галицько-Волинський літопис” Минають часи, зникають у безвісті держави, розсипаються величні будівлі й пам’ятники, усихають дерева і ріки, а написане слово залишається, щоб нести крізь віки вкладений у нього зміст і голос людської душі. Ми майже нічого б не знали про давнину, якби історія не подарувала нам літописи – зведені у хронологічному порядку...
  2. “Літопис Руський”: “Повість минулих літ”, “Київський літопис”, Галицько-Волинський Минають часи, зникають у безвісті держави, розсипаються величні будівлі й пам’ятники, всихають дерева і ріки, а написане слово залишається, щоб нести крізь віки вкладений у нього зміст і голос людської душі. Ми майже нічого б не знали про давнину, якби Історія не подарувала нам літописи – зведені у хронологічному порядку...
  3. Лірика Ахматової, Пастернака, Твардовського (порівняльна характеристика) Коли ми читаємо про долі А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Твардовського, ми помічаємо, що у всіх цих людей була в житті прірву: коли починалися цькування, репресії, переставали друкувати вірші. Але це дуже мужні і сильні духом люди, які змогли протистояти усім негараздам. На мій погляд, у А. Ахматової була сама...
  4. Пронизлива лірика Ганни Ахматової Тема кохання, безумовно, займає у поезії Ганни Ахматової центральне місце. Непідроблена щирість любовної лірики Ахматової у сполученні зі строгою гармонією дозволили сучасникам називати її російською Сафо відразу ж після виходу перших поетичних збірників. Рання любовна лірика Ганни Ахматової сприймалася як своєрідний ліричний щоденник. Однак зображення романтично перебільшених почуттів не властиво...
  5. Цивільна лірика А. Ахматовій Я була тоді з моїм народом, Там, де мій народ, до нещастя, був… А. Ахматова А. Ахматова, поет величезного поетичного дарунка, піднесен і трагічного, увійшла в російську літературу насамперед як співак любові. Однак із часом – часу бур і потрясінь у долі Росії – її лірика, спочатку камерна, интимно-исповедальная, знаходить...
  6. Громадянська лірика А. Ахматової А. Ахматова, поет величезного поетичного дару, піднесеного й трагічного, увійшла в російську літературу насамперед як співець кохання. Проте з плином часу – часу бур і потрясінь в долі Росії – її лірика, спочатку камерна, інтимно-сповідальна, знаходить висока громадянська звучання. Уже в роки першої світової війни в її творчість увійшли мотиви...
  7. Лірика А. А. Ахматової З ім’ям А. Ахматової в російській поезії зазвучав новий прекрасний неповторний голос. Увійшовши в літературу з поезією жіночої душі, вона відразу стала в ряд перших російських поетів. Мине небагато часу після виходу її першої збірки віршів “Четки”, і Осип Мандельштам напише, що ім’я Ахматової стає “символом Росії”. У ранніх своїх...
  8. Цивільна лірика Ганни Ахматової Г. Ахматова, поет величезного поетичного дарунка, піднесений і трагічний, увійшла у російську літературу насамперед як співак кохання. Однак із часом – часом бур і потрясінь у долі Росії – її лірика, спочатку камерна, сповідальна, знаходить високе цивільне звучання. Вже у роки першої світової війни у її творчість увійшли мотиви громадянськості,...
  9. Особиста лірика і лірика громадянська у творах Байрона Слово у Байрона несе величезну відповідальність, адже його завдання – відтворити людське почуття, прояснити його. Почуття сприймається через слово, мабуть, слово приносить йому більший збиток, ніж це трапляється із зовнішніми речами, коли, називаючи їх, впадають в неточності та помилки. Байрон вірить більше самій емоції, ніж слову, що її означає. Слова...
  10. Лірика Йосипа Бродського Може бути, я. уже не заплачу, Але не бачити б мені на землі Золоте клеймо невдачі На ще безтурботному чолі. А. Ахматова. Подання про удачу поета в Ганни Ахматової було неординарним. Коли вона довідалася про суд над Бродським, про образливе обвинувачення в дармоїдстві й вироку -5 років в’язниці, вона викликнула:...
  11. Відповіді до теми: “Китайська лірика”, “Персько-таджицька лірика” 1. Які мотиви спільні для авторів персько-таджицької лірики? Спільними можна назвати роздуми над сутністю людського буття: проблему життя та смерті, мотив незбагненності світу, плинності земного життя людини, оспівування життєвих насолод як способу приборкати гіркоту та тугу, яку відчуває людина. Перські лірики часто звертаються до теми втраченої молодості, заклика­ючи жити теперішнім,...
  12. Рання лірика Ахматової й Цветаевой На початку XX століття в ряді блискучих імен жіночої поезії з’явилися два яскравих імена – Ганна Ахматова й Марина Цветаева. Чи буде перебільшенням сказати, що в цю пору “срібне століття” російської поезії знайшов своїх цариць, що не уступали масштабом дарування давно й признанно “коронованим” В. Брюсову й А. Блоку, С....
  13. Зображення конкретної історичної епохи в романах Толстого Зображення конкретної історичної епохи здобувало загальнолюдське значення, тому що роздуму письменника про ролі особистості й народних мас в історичному процесі, про людину й суспільство, “про війну й світ – це роздуму про історичні шляхи й долі всього людства. Розвиток подій у його романі визначається рухом самої історії, всі діючі особи...
  14. Художній літопис часу (огляд творчості) …Чи прийде времячко (Прийди бажане!). Коли народ не Блюхера И не мілорда дурного, Бєлінського й Гоголя З базару понесе? Н. Некрасов Творчість Миколи Васильовича Гоголя далеко виходить за національні й історичні рамки. Його добутку відкрили широкому колу читачів казковий і світлий мир героїв повістей зі збірника “Вечора на хуторі біля...
  15. Літопис “Повість минулих літ” Літописи, найвизначніші пам’ятки історичної літератури Древньої Русі, були написані як хроніки (щорічні записи, анали) і містять у собі також різний літературний матеріал: розповіді, легенди, біографії й запозичення з візантійських хронік і т. п. Літописання на Русі почалося в Києві, а перше літописне введення, що дійшло до нас у декількох редакціях...
  16. Спортивний літопис Києва Спорт як соціально-культурний феномен у його сучасному вигляді існує понад сто років. У царській Росії спорт не був у великій пошані. Звісно, народ у величезній країні любив традиційні фізичні забави на кшталт гри в городки, плавання, усіляких атлетичних змагань, кулачних боїв. Освіченіша публіка охоче каталася на ковзанах, улаштовувала змагання з...
  17. Ганна Ахматова У вигляді Ганни Ахматовій вражає багато чого… Мені подобається, що вона зуміла відстояти своє право бути не просто ученицею, коханою й дружиною Миколи Гумилева, але право бути поетом. Гумилев спочатку пишався дружиною, що складає вірші, але незабаром його серцю стала миліше просто дружина – домашня, зручна, звичайна. Ахматова ж не...
  18. Літопис війни на сторінках поеми А. Т. Твардовского “Василь Теркин” ЛІТОПИС ВІЙНИ НА СТОРІНКАХ ПОЕМИ А. Т. ТВАРДОВСКОГО “ВАСИЛЬ ТЕРКИН” – Ні, хлопці, я не гордий. Не загадуючи вдалину, Так скажу: навіщо мені орден? Я згодний на медаль. А. Т. Твардовский Поезію Олександра Твардовского відрізняють простота й пронизлива правда, що бере за душу ліричність. Автор не лукавить, а йде до...
  19. “Повість минулих літ” – найдавніший літопис нашого народу На уроці української літератури я познайомився з “Повістю минулих літ” -‘ величним твором про минуле нашого народу часів Київської Русі. Читаючи фрагменти з цього літопису, я мимоволі уявляв собі Нестора-літописця, який створював цей твір, схилившись над папером, осяяний світлом свічки… Події, зображені в літописі, відбулися дуже-дуже давно, можливо, тому вони...
  20. Літопис “Повість временних літ” Літописи, найвизначніші пам’ятки історичної літератури стародавньої Русі, були написані як хроніки (щорічні записи, аннали) і містять у собі також різний літературний матеріал: оповіді, легенди, біографії та запозичення з візантійських хронік тощо. Літописання на Русі почалося в Києві, а перше літописне зведення, що дійшло до нас у кількох редакціях під назвою...
Літопис епохи (лірика)
«
»