Література в народу, позбавленого суспільної волі

У нашім класі за сім років змінилося не менш десяти вчителів історії. Серед них були непогані, навіть, може бути, гарні, але чому – те ніхто з них мені не запам’ятався по – сьогоденню. З одного боку, мені як учневі, що добре знає предмет, було досить вільно. Адже вчителі мене любили й дозволяли займатися на уроках тим, чим я хотів. Але часом стає кривдно: адже я так і не зустрів жодного історика, історика по покликанню. Уже саме те, що в нашім класі змінилося так багато викладачів, дуже погано. Тільки встиг звикнути до вчителя, завоювати в нього

авторитет, як у нього йде. Доводитися починати спочатку. Звичайно, учитися повноцінно в таких умовах важко. Але це, так сказати, об’єктивні причини. Гірше інше. Учителі мало обертали уваги на те, щоб вселити учням розуміння важливості предмета. Я не говорю про учнів, яким однаково, чим забирати час у школі, аби тільки скоріше воно скінчилося. Але навіть гарні хлопці не замислюються над тим, що дає нам Історія, чому важливо знати історію як можна краще.

Навпроти, після того, як екзамен з історії замінили співбесідою, а підручник безнадійно застаріла, відношення до цього предмета стало як би розважальним:

що там такого нам сьогодні піднесуть

Звичайно, ми записували визначення історії, висловлення про цю науку великих мислителів, але цього зовсім недостатньо! А питання про роль історії в житті людей важкий. Я не один місяць міркував над ним, поки не зрозумів, як бідний був би мій внутрішній мир, кругозір, як важко було б орієнтуватися мені в житті без знань про минуле. А скільки непоправних помилок і злочинів могли не зробити люди, що вершать історію, якби хоч небагато знали її! Трагедії, случившиеся після революції в нашій країні, в інших державах можуть повторитися, якщо не зробити вчасно потрібних висновків. А як їх зробити без вивчення історії!

Я вважаю, що викладачам варто було б присвятити кілька уроків тільки цьому питанню, а потім постійно вертатися до нього. А що було в нас? Більшість учнів не любило історії, уважало її другорядним предметом. І тільки необхідність змушувала їх учити урок, вірніше зубрити. Адже історію потрібно розуміти, а цьому навчити дуже не просто. Але зате праця окупається сторицею. Успіх буде тільки тоді, коли учень навчиться вловлювати внутрішній зв’язок подій, розуміти закономірність історичних процесів, порівнювати, зіставляти епохи, витягати з минулого уроки на Майбутнє. Легко помітити, що переказати параграф зможе більшість, але аналізувати й довести свою думку – лише одиниці

Подібне відбувалося й скартой.

Вимагали вміння працювати з нею, знання номенклатури, але адже карту вчать постійно, роками. А ми працювали з нею уривками, час від часу. Те ж і із завчанням дат. Учні умудрялися плутати не тільки десятиліття, але й сторіччя. Але ж ясно, що всі дати не запам’ятаєш. Їх варто розуміти й почувати, коли, у який час могло відбутися та або інша подія

Я гадаю, що було б дуже корисно, якби на уроках історії частіше користувалися прикладами з літератури, залучали знання по природничих науках. Вони адже так могли придатися на уроках, присвячених культурі й науці

Звичайно, бували в нас по – сьогоденню цікаві, що запам’ятовуються уроки. Мені особливо подобалося, коли показували фільми, водили на екскурсії, зараховували оригінали документів, приносили предмети старовини. Звичайно, таких уроків була меншості. Я знаю, що вчителі завантажені. Але часом навіть один новий факт, згадування про цікаву статтю або книгу можуть скрасити заняття

Мені пригадується один з уроків, коли молода вчителька принесла дуже гарний хрест роботи сімнадцятого століття. Усе дуже оживилися. Але вона невірна, витлумачила нашу радість. “Хіба ви, хлопці, не розумієте, що ченці змушували насильно майстрів працювати на церкву?”. Було це ще до нового відношення до релігії й церкви. У мене відразу пропав усякий інтерес. Хіба може не розуміти вчитель, провчившись, п’ять років в інституті, що люди середньовіччя щиро вірили в Христа й уважали за честь працювати для церкви? Хіба створили б свої шедеври художники Відродження, не будучи переконаними, у святості своєї справи? Щоб навчити учнів любити історію, треба, насамперед самому знати й любити її!

Хотілося б ще додати про іспит. Я гадаю, він потрібний. Я чув, що в деяких країнах діти вчаться не по одному, а по декількох підручниках історії, порівнюючи точки зору. Скоріше б наші вчені створили правдиві й цікаві книги!

Можна було б ще нескінченно говорити про цьому близькому мені предметі, але для мене зараз важливіше інше. Як домогтися, щоб мої майбутні учні любили й розуміли історію?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Література в народу, позбавленого суспільної волі