Лист до літературного персонажа (за твором Оноре де Бальзака “Гобсек”)
Шановний добродію Гобсеку! Про вашу історію я дізналася від дружини адвоката Дервіля Фанні Мальво. Ця чудова мадам є нашою сусідкою. Іноді вона заходить до нас у гості. Цього разу розмова затягнулась надовго, тому що ми всі слухали історію про Ваше життя. Знаєте, мені здається, я можу Вам допомогти. Ні, я розумію, що ви не потребуєте моєї допомоги, але я побачила, що десь глибоко в душі ви нещасний, і вам дуже потрібне просте людське щастя, увага, тепле відношення близьких людей.
Мадам Дервіль дуже добре про Вас говорила, вона не осуджувала, а
Вам довелося побувати в піратських перипетіях, довелося мати справу з політиками, художниками, банкірами, волоцюгами. Величезне багатство і страшенні злидні – через усе ви. пройшли. Звичайно, Вам було непросто. Ні родини, ні друзів… Сам на сам із долею… Я не знаю, чи змогла б я витримати таке. Із однієї сторони, я вас абсолютно розумію: в тих умовах, у які ви потрапили, тільки так можна було вижити” Ви забули про людські стосунки й почуття, бо змушені були жити в жорстоких умовах.
Але ж тепер усе змінилося.
Ви – багата, забезпечена, розумна людина. Таких, як Ви, у Парижі тільки семеро. Так, перед вами, як на параді, проходять людські життя, і ви почуваєтеся Богом, бо маєте над усіма владу, можете тримати чужу долю в своїх руках. Але що собою являє ваше власне життя? Крім золота й грошей, вас нічого не цікавить. Невже бути людиною-векселем, людиною-автоматом так приємно? Ви не розтрачуєте свою енергію, економите її навіть тоді, коли за вікном гуркоче карета – змовкаєте, щоб не напружувати голосу. Але для чого вам потрібні ваші гроші, ваша енергія, ваше життя? Так, я небагато років прожила на світі, але я бачу, як приємно дарувати радість рідним. Коли збираєш гроші мамі на подарунок, коли готуєш пиріг на день народження для улюбленої сестрички, коли просто чекаєш своїх друзів і проводиш із ними час — усе це не замінить блиск грошей. Ви свідомо відмовилися від рідних, ви не створили власної родини, бо найголовніші ваші друзі – гроші, золото.
Ви навіть не уявляєте, як багато приємних хвилин ви у себе самого вкрали. Уявіть собі, що на столі життя є багато гарних страв, але ви вибрали щось одне, а іншого й не скуштували. Так мій тато недавно сміявся над собою: у гостях йому так сподобалася рибна юшка, що він тричі брав добавку. Наївся так, що дихати не міг. Душу відвів, як то кажуть. Але далі пішли інші смачні страви, а їсти їх уже сил не було. По-моєму, це та ж сама ситуація. Усі кімнати переповнені срібла, золота, дорогоцінних речей, золото навіть у каміні… Але камін не палає. Немає тепла. Ви зекономили на теплі душі. Стіни вашого холодного будинку дихають сирістю й цвіллю.
Не знаю, чи дочитаєте Ви мого листа до кінця (бо хіба ж можуть сподобатися зауваження щодо себе?!), але хочу сказати:. Ви розумна й справедлива, порядна й шляхетна людина. Ви чесно заробили ваші гроші, навіть молодому графу де Ресто повернули все майно ще й з прибутком. Я хочу запросити Вас у гості: приходьте до нас на обіди по неділях. Ми збираємося усі разом – уся наша велика родина. Ви побачите, як добре, коли тебе оточують близькі люди. І можливо, разом ми відшукаємо вашу внучату племінницю Змійку, і вам ще вдасться допомогти їй. І тоді яскраво буде палати камін у вашій кімнаті, і погляд буде радісним від того, що навколо щебечуть внуки й старість зігрівають ті, кому ви подарували щастя. (І тоді точно я буду писати “Ви” тільки з великої літери, а поки що плутаюсь).
З повагою до Вас, Надія.