“Лист до Дон Кіхота”
“Шановний Дон Кіхоте!
Зовсім недавно я познайомився з одним з найбільш видатних творів світової літератури – романом М. Сервантеса “Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі”, де ти був головним героєм. Мене дуже вразив твій образ.
З роману я довідався, що ти був збіднілим ідальго Алонсо Кехано і найбільш за все у світі любив читати лицарські романи. Одного разу під враженням цих романів ти вирішив відправитися на пошуки пригод. Ти назвався Дон Кіхотом, а свою стару шкапу назвав звучним ім’ям Росинант. Як і лічить справжньому
На перший погляд ти мені здався неабияким диваком, бо прагнув знищити несправедливість у всьому світі. Всупереч твоїм добрим намірам усі твої справи оберталися проти тих, кого ти намагався захистити. Перша ж твоя подорож і спроба боротися зі злом закінчилася тим, ще тебе просто побили і обібрали каторжники, яких ти звільнив. Мені сподобалося, що ти не дуже переймався тим, що у тебе забрали речі,
Ти, Дон Кіхоте, дивна людина, адже ти не можеш навіть уявити собі, що хтось із людей може не дотримуватися свого слова. Ти прагнув зробити кращим життя, фантазував, а оточуючий світ бачив крізь призму прочитаних тобою романів. Мені дуже привабливий твій образ, образ справжнього лицаря. Якби на світі не було таких людей, як ти, наше життя було б набагато гіршим і сумнішим. І ти, і твій вірний зброєносець Санчо Панса викликаєте у мене велику симпатію. Твій образ став символом прояв благородних намірів, а водночас і повного відриву від дійсності. Завдяки тобі у нашому житті утвердився відомий усім термін “донкіхотство”, який і характеризує поведінку, схожу на твою.
Людям час від часу варто замислюватися над тим, чи не розбігаються їхні можливості і їхні бажання, чи не воюють вони з вітряками. А завдяки тобі думати над цим ми будемо ще частіше, за що тобі велике спасибі!”.