Лицарське служіння людям по повісті “Записки юного лікаря”
Перед нами один з ранніх творів Михайла Опанасовича Булгакова – “Записки юного лікаря”. Уже на сторінках цього добутку проявляються риси письменника, які згодом стануть його авторською індивідуальністю. Це Я незвичайна щирість, теплота й безпосередність, з якими він звертається до свого читача, поблажливість і гумор у його відношенні до свого героя – спочатку досить самовпевненому, а потім усе більше й більше, що набирається досвіду лікареві, але вже утеряли цю юнацьку безтурботність. З досвідом приходить до героя почуття незвичайної
Хто б вони не були, доктор Бомгард поспішає до них крізь пургу й холоднечу, переживає щиро їхні невдачі й втрати. Своє відношення до людей він не оцінює як цивільне служіння Батьківщині, своєму народу. Це його професія – складним і відповідальним, необхідна людям – і він несе народу свої знання, уміння й, головне, любов і турботу
Часом його старанням не призначено здійснитися: гине колега доктор Поляків із глави “Морфій”, неможливо допомогти й нареченій конторника із глави “Хуртовина”, але доктор Бомгард ніколи не намагається сховатися
Я ж людина необразливий…”. Як простодушно й щиро звучить це визнання, хоча й у душі лікаря! Імовірно, колеги це почувають і завжди приходять на допомогу докторові, а головне, полегшують біль пацієнтові, адже в цьому складається зміст їхньої роботи. Вони однодумці, тому часто виходять переможцями із сутичок із хворобами, коли ж виявляються неспроможними перед грізним лихом, то переживають її разом, не обвинувачуючи нікого, намагаючись допомогти друг другові
Ця повість відразу ж зробила Булгакова відомим письменником, змусила звернути увагу на те, що в Росії з’явився новий цікавий і талановитий автор, що прийшов у літературу зі своїм голосом, тематикою, але в той же час глибоко знаючої традиції класики