ЛЕВЕРТОВ, Деніза
(1923 – 1997)
ЛЕВЕРТОВ, Деніза (Levertov, Denise – 24.10.1923, Ільфорд, Англія – 20.02. 1997, Сіетл, Вашингтон) – американська поетеса.
Левертов народилася в Англії. Її батько, Поль Левертов, – російський єврей з хасидським минулим – став в Англії священиком англіканської церкви. Мати – уроджена валлійка, була натурою поетичною. Дівчинка виховувалась удома, отримавши відмінну освіту. Дух родини був громадянсько орієнтованим, антифашистським: батько протестував проти окупації Абіссинії Італією, а також проти того, що Великобританія не підтримала
Вийшовши заміж за американського письменника Мітчела Гудмена, вона мандрувала разом із чоловіком Європою, водночас глибоко цікавилася американською літературою. Згодом подружжя оселилось у США, де Левертов успішно викладала в різних американських коледжах. Її творчий доробок складають поетичні збірки і
Вірити, як митець, у натхнення або інтуїцію, знати, що Уява – не міра потрібної майстерності або знання, або блискучого спричинювання буде визначальною, а життя, відкрите до трансцендентного, до numinous. Зрозуміло, що не кожен митець визнає цей факт, проте всі в креативному акті долучаються до таїни”, – висновує поетеса. “Таємниця життя” об’єднує митця з читачем, робить єдиним їхній поетичний світ:
Дві дівчини знайшли
Таємницю життя
В одному
З рядків поетичних.
Я таємниці не знала,
Хоч сама написала
Цей рядок…
Та я люблю їх
За те, що вони відкрили
те, чого не могла я відкрити.
Але найбільше я люблю їх
За бажання знайти
Таємницю,
За віру
В її існування.
(“Таємниця” , пер. М. Загребельної).
Існування Левертов у просторі культури таке ж природне, як і в реаліях дійсності. У неї є вірші про Б. Пастернака й А. Чехова, не раз вона підкреслює той великий вплив, який мали на неї П. Валері і P. M. Рільке. Та найбільше – В. К. Вільямс. “В. К. Вільямс, – писала авторка, – справив найсильніший вплив на мою поезію, і оскільки на той час я намагалася спрямувати свої поетичні зусилля на освоєння грубої речовини буденності, чого я в 40-х pp. (тобто на початку поетичного шляху. – Т. Д.) не робила, то я сприймала у Вільямса не глибинну міфічну стихію, яку ми знаходимо (переважно, але не тільки) в “Патерсоні”, а скоріше його спостережливість щодо матеріального світу і гострий слух щодо розмовної мови, котрі характерні для його ранніх і більш коротких віршів”.
Українською мовою окремі твори Левертов переклали М. Загребельна та В. Кикоть.
За Т. Денисовою