Леонгард Франк німецький письменник
Народився в сім’ї теслі. Після шести років навчання в народній школі пішов працювати, перемінив чимало професій. Потім, відчувши потяг до мистецтва, з декількома монетами в кишені відправився в Мюнхен учитися живопису. Його вчителем був Антон Ажбе, слов’янин по походженню, дивно щира й добра людина. Як згадував В. Кандинский, що також відвідував школу Ажбе, чимало з його незліченних учнів училися в нього безоплатно. Серед таких жебраків був і Франк, у якого виявилися безсумнівні здатності – він, зокрема, навіть надрукував кілька чудових
Роман “Розбійницька ватага” (“Die Rauber-bande”, 1914) зробив ім’я Франка відомим у літературному середовищі. У цьому добутку починаючий письменник зумів дивно тонко передати умонастрою передвоєнного молодого покоління Німеччини.
Франк гостро протестував проти Першої світової війни. Він емігрував у Швейцарію (1915), де написав цикл оповідань під зухвалим заголовком “Людин добрий” (“Der Mensch ist gut”, 1917). Франк звернувся до своїх земляків, він призиває негайно припинити війну. В автора книги “Людина добра” виявився неабиякий ораторський талант. Його ідеалом було мистецтво, що не тільки відтворить, а й міняє життя. Проте, письменник не уявляв теперішніх масштабів зла, йому здавалося, що варто лише нагадати людям про їхню доброту, їхньому покликанні – і криваві жахи військового лихоліття припиняться самі собою
Темпераментно й разом з тим довірчо Франк розповідає прості історії, схожі на тисячі інших, що відбувалися насправді. Герой оповідання “Батько” (“Der Vater”) прислужував у кафі, терпів щоденні приниження від ситої публіки. Він мріяв, що його син одержить університетське утворення й стане теперішньою людиною. Батько жив заради сина, але син загинув на поле бою. Учорашній затурканий кельнер звертається з полум’яними закликами до всіх людей, які постраждали від війни. Він нагадує про те, що всі люди – брати, призиває скинути уряд, що початок війну. Тисячі вдів, сиріт, покалічених воїнів, почувши ці гуманні істини, спільно прагнуть до миру й волі. Франк згодом згадував, що публічне читання новел зі збірника “Людин добрий” нерідко завершувалося точнісінько так само, як і оповідання “Батько” – масовими антивоєнними демонстраціями
В 1920 р. за книжку “Людин добрий” письменникові була присуджена премія ім’я Г. фон Кляйста. До Франка прийшло визнання, його добутку були переведені й видані на багатьох мовах миру
Наприкінці 20-х рр., під час інфляції й безробіття, письменник вирішив вернутися до долі своїх колишніх “Розбійників”. Франку дуже подобалися сюжети, які нагадували казку
Наприклад, в “Бременских музикантах” тварини, щоб урятуватися від загибелі, вирішили стати вуличними співаками. Голодні й безпритульні, вони намагаються заробити собі на життя, розважаючи публіку піснями. У романі Франка “Охсенфуртский чоловічий квартет” (“Das Och-senfurter Marmerquartett”, 1927) четверо безробітних вирішили скористатися досвідом “Бременских музикантів”. Вони хочуть створити квартет, що буде давати концерти по всій Німеччині. Зі співчутливою іронією автор зображує їхнє недовге служіння мистецтву. Виснажені злиденним існуванням, співаки виглядають жалюгідні й комічними, а їх зворушливі сентиментальні пісні, які звучать в атмосфері тотального безробіття, здаються, принаймні, нескладними. “Охсенфуртский чоловічий квартет” – одна із самих поетичних книг Франка
У романі “Троє із трьох мільйонів” (“Vondrei Millionen Drei”, 1932), що сюжетно продовжує “Квартет”, Франк переконливо довів неможливість маленької людини вижити в жорстокому світі. Задумавши показати своїх героїв в Америці, куди вони мріяли потрапити ще замолоду, автор “доручає” багатому дивакові подарувати їм певну суму грошей, щоб вони, зрештою, змогли податися за океан. Так починається завершальний роман про сумні пригоди безробітних “Розбійників”.
Екзотику Південної Америки письменник зображує так, що створюється враження різнобарвної мозаїки дивних Рослин, риб, птахів, плодів. Але на тлі стилізованого рекламного пейзажу він представляє оповідання про реальні події політичної боротьби, пов’язаних з економічною кризою й безробіттям. Відразу ж виникає разючий контраст між розкішною природою й знедоленістю жебраків. У цьому добутку герої Франка беруть участь у політичних демонстраціях, побувають вони й на барикадах, а після повернення додому відмовляться скоритися влади нацистів
Гітлерівці не могли вибачити Франку його антивоєнних оповідань зі збірника “Людин добрий. 10 травня 1933 р. його книги полетіли в багаття, запалені нацистами в більших містах Німеччини. Знову, як і в роки Першої світової війни, Франк став добровільним вигнанцем. Він виїхав спочатку у Швейцарію (1933), а з 1937 р. жив у Парижу. Після захоплення Франції нацистами Франк потрапив у концентраційний табір, звідки йому повезло втекти. Через окуповану територію він добрався в Іспанію, а звідти відправився в США (1940).
Першою книгою, що Франк опублікував після закінчення війни, стали “Учні Ісуса” (“Die Jiinger Jesu”, 1949). У цій повісті Франк розповів про таємну гру німецьких хлопчиків, які створили організацію лицарів справедливості. Вони вважають себе учнями Ісуса, їхні вчинки людяні, шляхетні й викликають симпатію. Вони поспішають на допомогу всім знедоленим, кожному, хто не має шматка хліба й даху над головою. У цю гру автор заклав величезний моральний зміст: діти, яким належить Майбутнє народу, виховують у собі й навіть у дорослих людях гуманістичні принципи
Останні роки життя письменник провів у місті своєї юності – Мюнхені (ФРН). А в 1957 р. вийшло друком повне зібрання його добутків, Франка обрали членом Німецької академії мистецтв, почесним доктором університету Гумбольдта, він став лауреатом Національної премії. На студії ДЕФА за мотивами добутків Франка були зняті фільми “Хроніка одного вбивства” і “Процес відкладається”, які з успіхом демонструвалися на екранах
Підсумовуючи пройдений шлях, Франк написав книгу “Ліворуч, де серце” (“Links, wo das Herz ist”, 1952). Роман про буремне життя німецького письменника Михаеля Фирканта – автобіографія й сповідь автора. Франк не приховує, що головним героєм добутку є саме він. Письменник розповідає про свої дитячі враження, про великих художників – друзях і сучасниках. Уважне читання роману допомагає зрозуміти джерела життєвої правдивості добутків письменника: чимало з того, що йому довелося пережити, згодом ставало матеріалом літературної Творчості Франка. Правда, до теперішніх життєвих ситуацій і реальних характерів письменник завжди додавав малість романтичної фантазії, протиставляючи суворої дійсності мрії й очікування своїх героїв
(1 votes, average: 5.00 out of 5)