“Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер” – романтична казка – новела з глибоким соціально-психологічним змістом
ЗАНЯТТЯ 1
Тема: “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер” – романтична казка – новела з глибоким соціально-психологічним змістом
ПЛАН
– Сатирико-метафоричний зміст казки.
– Добрі сили (фея Розабельверде, лікар Проспер Альпанос) і їхня роль у казці.
– Світ філістерів(Фабіан, Кандіда, Мош Терпін, князь, барони).
– Образ князя Пафнутія.
– Протиставлення творчої людини і бездуховного філістера (Бальтазар і Цахес).
– Антипросвітницькі мотиви у творі.
– Специфіка романтизму Гофмана.
Завдання
– Подумайте, яку позицію в повісті займає автор.
– Повторіть відомості з теорії літератури про травестію, пародію, гротеск та романтичну іронію. Повість – казка як жанр романтичної літератури.
– Дайте тлумачення словам: Цахес, альраун, компендіум, пумпернікель, реферандарій, лінєєва мавпа, Вельзевул, філістер.
– Складіть ЛC, ребуси, кросворди, вірші, літературні ігри.
Література
– Берковский Н. Я. Романтизм в Германии. – Л, 1973
– История немецкой литературы, Т. З. – М., 1966
– Художественный мир Гофмана: Сб. статей. – М., 1983
–
– Середюк Т. Комічне в казці Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес” // Зарубіжна література. – 2001. – №40. – С. 40
– Савчук О. Фантастична історія злету і падіння Цахеса. Е. Т. А. Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер”. 8 кл. // Зарубіжна література. – 2004. – № 47. – С. 8 – 9
– Остапчук В., Е. Т. А. Гофман “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”. Урок-загадка. // Зарубіжна література. – 2001. – №11. – С. З
– Поколодний Л., Вечірко О. Е. Т. А. Гофман “Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер” (Матеріали до одного з варіантів уроку) 8 кл. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2002. – № 1. – С. 21 – 22
Інструктивно-методичні матеріали
Світ Гофмана – це особливий художній світ, створений могутньою фантазією автора. Майже завжди у центрі його уваги знаходилося протистояння двох світів – романтичного і буденного, ілюзорного і реального. За визначенням письменника, “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер” – це “казка про реальне”, у якій він подав власне філософське бачення сенсу життя людини. У повісті – казці дія розгорнулася у казковій країні – князівстві Керпес. Серед героїв були маги, феї, які впливали на життя звичайних людей (фея Розабельерде подарувала Цахесу три магічні волосини, щоб захистити малу потвору). Гофман вдався також до чарівних речей і чарівних перетворень при змальовані головних подій у творі. Автор використав прийом двоплановості дії з метою висвітлити проблеми реального життя Німеччини (“мікрокнязівства”, німецькі імена більшості героїв, типова німецька їжа тощо).
Дійовими особами твору стали карлик Цахес, фея Розабельверде, студенти Бальтазар і Фабіан, професор Мош Терпін та його дочка Кандіда, маг Проспер Альпанус. Розповідь велася від особи автора. Історія про маленьку потвору викрила побут і звичаї карликових князівств, які ще мали місце в Німеччині.
ЗМІСТ ТВОРУ САТИРИЧНИЙ
Сатиричне викриття суспільства філістерів:
– керівників німецького князівства;
– тогочасної політики і просвітництва;
– вчених і чиновників.
МЕТАФОРИЧНИЙ
Втручання казкових персонажів у загальний хід розвитку сюжету.
Тема повісті: показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам.
Ідея: викриття негативних рис особистості (жадоба влади, жорстокість, підступність); засудження адміністративної системи, прославлення творчої людини.
Проблематика: – грошей і влади;
6. клас морально-етичних проблем;
7. кохання;
8. освіти;
9. добра і зла;
10. творчої людини і бездуховного філістера.
У творі автор розкрив 2 головні сюжетні лінії: історія життя малюка Цахеса, історія кохання Бальтазара і Кандіди.
Мета автора – застерегти тих, хто прагнув лише службового і матеріального благополуччя.
Герої Гофмана теж поділені на два табори – філістерів та ентузіастів. Філістери – це люди, що цілком задоволені життям і всім, що їх оточувало; вони не знали і не хотіли знати ніяких високих поривань, їх більшість. Вони володарі і мешканці світу реального, у якому цінували лише високі життєві блага, а все інше для них нічого не варте. Усі ці герої досить прозаїчні, реалістичні, бездуховні й обмежені люди, їхнє життя нудне й нецікаве. Таке “хворе суспільство” і породжувало “Цахесів”, що втратили духовні та моральні орієнтири.
Світ філістерів Гофман викрив за допомогою іронії:
– “просвітницька” діяльність Пафнутія Великого мала псевдо-просвітительські наслідки, порушуючи звичайне гармонійне життя людей;
– князь Барзануф полюбляв нагороди, такі захоплення свідчили про обмеженість і пихатість правителя;
– професор Мош Терпін – жалюгідний раціоналіст, його дослідження і відкриття безглузді і нічого спільного з наукою та освітою не мали;
– Кандіда (кохана Бальтазара) – вродлива, досить звичайна і дещо легковажна дівчина, не дуже освічена, полюбляла лише веселі розваги.
Філістерам Гофман протиставив ентузіастів. Вони жили наче в іншому вимірі, їхній світ набагато ширший, складніший, проте прекрасніший. Над ними не мали влади ті цінності, що хвилювали філістерів. Глибока духовність і щире відчуття краси – ось їхні визначальні риси.
Основний конфлікт твору – протистояння митця (Бальтазара), який бачив і цінував прекрасне, жив і творив за законами вищої духовності, і філістера (Ціннобера), який поклонявся золоту, втратив цінніші орієнтири, жив за законами голого практицизму.
Уперше Бальтазар і Цахес несподівано перетнулися серед університетського люду. Усі захоплювалися витонченістю і спритністю Ціннобера (так тепер називали Цахеса), він зачарував навіть Кандіду, в яку понад усе був закоханий Бальтазар. Чари Ціннобера діяли на всіх людей, стан їх був схожий на масовий психоз. Якщо хтось у присутності Цахеса говорить щось дотепне, усі вважали, що це сказав Ціннобер, але якщо він мерзенно нявчав, обвинувачували не його, а когось іншого. Тільки два студенти – Бальтазар (за задумом автора, він ревно охороняв казковий світ природи й поезії від вторгнення вульгарності й повсякденності) і Фабіан – помітили, що карлик насправді потворний і лихий. Глибокий задум автора утілений у незвичайній долі потвори Цахеса, яка зумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподілені не рівноцінно: той, хто мав владу, присвоював собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не мав.
Філістер | Творча людина |
Цахес – потвора, злодій і кар’єрист (втілення темних сторін людини, її користолюбства). Приносив нещастя всім, хто з ним зустрічається. Привласнював заслуги інших. | Бальтазар – юнак років 23-х, поштивий, скромний поет, жив у гармонії з природою. Бачив людей такими, якими вони були насправді. Складав вірші про красу природи. |
ВИСНОВОК:
Цахеси і їм подібні з’являються і процвітають, а Бальтазари йдуть у вигнання, а то й у в’язницю, або ж їх “приручають” завдяки:
– засліпленому суспільству, що втратило духовні цінності і творило собі кумира;
– владі грошей (їх символ – 3 золоті волосини у Цахеса).
Автор дійшов висновку: багатство й людська глухота, те, що люди забували закони природи й краси, – все це призвело до панування безглуздості й вульгарності. Але Гофман вірив у велику силу мистецтва – перемога на сторінках його казки можлива, але у світі людей все набагато складніше. Цим і пояснював іронічний фінал твору. Таким чином, занепад бездуховності призвів до збільшення філістерського світу, а її відродження – навпаки, до процвітання життя у суспільстві.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)