Краса, що врятує світ (за новелою Р. Бредбері “Посмішка”)
Справжнє ім’я американського письменника Рея Бредбері – Монд Дуглас. Перше оповіданні Бредбері опублікував одразу після закінчення школи (1941).
Письменник відзначається великою оригінальністю у реальному житті, наприклад, він не любить автомобілів і літаків. Його твори – “Марсіанська хроніка” (1950), “451 градус за Фаренгейтом” (1953) – теж є досить незвичними, оригінальними.
Творчість Бредбері – це поєднання реальності і фантастики, сучасності і минулого, страшної містики і казковості. Письменник звертається до
Загально відомо, що є вічні шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, коли “минає славне і гучне”. До таких творів належить неперевершена “Джоконда” Леонардо да Вінчі, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси.
Посмішка Джоконди стала “героєм” новели Рея Бредбері. Восени 2061 року уцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято – досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать усе, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком
Том стає у чергу – власті дозволили кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі “Джоконда”. Натовп шматує картину на клапті, втоптує у багнюку, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Та письменник залишає нам промінчик надії – до рук Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди.
Є знаменитий вираз: “Краса врятує світ”. Але спочатку треба, щоб світ урятував красу. До речі, слово “посмішка” написано з великої літери, що перетворює її на образ – символ Мистецтва, Краси, Духовності: “!Світ став, осіяний місяцем. А на його долоні лежала Посмішка”. Отже, світ врятував красу. Тепер вона врятує його.
Є шедеври мистецтва, над якими не владний час. До таких шедеврів належить неперевершена картина Леонардо да Вінчі “Джоконда” – втілення ідеалу жіночої краси.
В жодної картини світу не було стільки підробок, і жодна картина не піддавалася таким випробуванням: її заливали фарбою, прагнули порвати на шматки, замалювати куточки губ, щоб назавжди знищити таємницю, що зберігається в усмішці Джоконди. Таємницю, яку марно намагаються розгадати мистецтвознавці всіх поколінь. Саме усмішка Джоконди і стає “героєм” новели Р. Бредбері. Восени 2061 року жителі величезного міста, що вижили після атомних вибухів, святкують у надто дивний спосіб: ламають і знищують усе, що дивом уціліло після катастрофи.
У цих святкових подіях бере участь (швидше за все, як спостерігач) хлопчик Том. Саме дитина у новелі й символізує нове покоління, здатне оцінити і захистити красу.
Том стає в чергу людей, які збираються поганити картину Леонардо да Вінчі “Джоконда”. Натовп, діставшись до картини, рве її на шматки, втоптує у грязь, ламає рамку. Але невипадково саме до рук Тома потрапляє шматочок картини, на якому зображена Усмішка.
Таємниця Усмішки може відкритися тільки тому, хто здатен оцінити красу світу і врятувати її. Саме тому Усмішка потрапляє до рук Тома. Краса врятує світ, якщо світ врятує і зможе захистити красу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)