“Краса материнства”
На жаль, надто багато зараз жінок, які народжуючи дітей, не стають при цьому матерями. Справа навіть не в “зозулях”, що простісінько собі кидають немовлят напризволяще, а в тих особах, які потім забувають про своїх дітей. Буває, що дитина заважає в особистому житті, буває, що денце чарки відгороджує, а буває й зовсім буденно: “Я народила, а школа хай виховує”. І коли бачиш дітей, в яких нема домашнього вогнища, більше розумієш, чому вони так схожі на вовченят. Саме тому від них віє холодом, а в очах стоїть туга, бо вони ніколи не чули маминої
Мамо! Як добре, що ти є на світі! Впевнено крокую я по землі, адже постійно відчуваю твою підтримку і турботу. Знаю, що ти найвірніший товариш, який ніколи мене не зрадить, не відвернеться, не залишить навіть тоді, коли відвернуться всі, який не образить даремно і боляче. У кожної людини були ситуації, коли материнське серце стикалося від передчуття чогось лихого, що загрожувало її дитині, і мати поспішала на допомогу, уособлюючи собою ту чайку з народної пісні,
Ми сприймаємо турботу, піклування про нас, материнську всепрощаючу любов як щось належне, не цінуємо, а часто взагалі не помічаємо. І коли не стає матері, якою одразу самотньою, покинутою, нещасною відчуває себе людина. Думається тоді: “Хай мама буде старенька, безпомічна, але від того, що вона продовжує тебе любити, підтримувати, здається, легше перебороти всі труднощі нашого буття”…
Від слів колискової й до кінця життя мати вчить дитину гідно жити серед людей і робити добро. Не можна навіть припустити, що десь живе мати, яка не говорила б своєму синові: “Не вкрадь. Не зрадь. Не убий”. Дмитро Павличко зізнається:
” Роби добро, – мені казала мати. –
І чисту совість не віддай за шмати.”
Благословенний мамин заповіт
Ніхто мені не зможе поламати”.
… А в сусідів щовечора співають про те, що “прилетіли зозулі, стали колиску колихать, малу дівчинку забавлять”.
Там вчаться бути матір’ю.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)