Краса й велич рідного слова в поетичній творчості Максима Рильська
Відношення до слова як до магічної сили – примітна риса поетичного таланта Максима Рильська. Хоча слово для всіх поетів є, так сказати, “матеріалом” для Творчості, але в українській літературі найдеться небагато таких, хто б його поважав і обожнював настільки, як Максим Тадейович Рильськ. Великий знавець рідної мови, він кожним віршем затверджував красу й велич українського слова. Чимало у творчій спадщині поета віршів, тематично присвячених проблемам рідної мови, яких у часи тотальної русифікації було ой як багато.
Як цивільну
Як гул сторіч, як шум століть, Як бури подих – рідна мова Весняні пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовної основа
Порівняння живого слова народу з яскравою багатобарвною й непостійною веселкою не випадково, тому що в мові знаходить свій прояв вся розмаїтість навколишнього світу. У метафоричних вираженнях життя духовна основа, мова вогненний, народу віще слово розкривається величезна роль української мови в житті українського народу. В іншому своєму вірші “Мова” поет звертається до кожного українця, тому що переконано: який би не була язикова політика держави, якими б наполегливими не були заходу русифікаторів, доля української мови буде залежати від відношення до нього безпосередньо мовців: як втеча виноградної лози, плекайте мову… Автор призиває своїх сучасників і нащадків не засмічувати рідну мову, піклуватися про його чистоту, прислухатися до мови народу, тому що немає… мудрейших, чим народ, учителів; у нього кожне слово – це перлина… Рильський радить частіше заглядати в словник, уживати слова й вираження правильно, щоб мова була виразним і богатим. Вірш звучить як установка вчителя, мудре керівництва, як заповіт. Максим Рильськ був переконаний у надзвичайній здатності слова, особливо поетичного, впливати на свідомість людини. Про таємниці мистецтва поезії він міркує у вірші “Поетичне мистецтво”. Теперішня поезія – це така висока простота, таке єднання точних слів, які не приймають марнославства, лицемірства, будь-якої фальші. Теперішня поезія – це розкриття глибинної суті життєвих явищ. Так, звертаючись до художника, до себе самому, Рильськ проголошує:
Слова повинні бути покірні Почуттям і помислам твоїм, И рими повинні бути вірні, Як друзі в подвигу святому