У “Думі про козака Голоту” відображається одна зі сторінок історії України – боротьба нашого народу проти турецьких загарбників. Рядки Думи переносять нас у XVI-XVII століття. У ті часи татарські й турецькі військові загони були справжнім лихом для українців. Вони зненацька нападали на міста й села, грабували та руйнували їх, а людей уводили в полон та продавали на невільницьких ринках. Але народ відстоював свою незалежність, мужньо захищав власні землі. Найважливішою силою в цій боротьбі стало козацтво, яке не лише відбивало напади неприятелів,
але й саме нападало на ворогів у Криму та Туреччині, звільняючи в’язнів. Народ увічнив подвиги славетних козаків у думах. Так, у “Думі про козака Голоту” змальовується Перемога козака над татарином. Козак названий Голотою тому, що він убогий. На ньому старенька “семиряга”, дірява “шапка-бирка”, а на ногах “постоли в’язові” й “онучі китайчані” з валовими зав’язками. Але, незважаючи на такі “шати”, козак має гарного “коня вороного” та “ясненьку зброю”. У думі особливо підкреслюється, що Голота – мирна людина: “ні города, ні села не займає”. Він
любить рідну землю й не знає страху: “не боїться ні огня, мі меча, ні третього болота”. Зовсім інакше змальовується образ татарина. Він – заможна Людина, має гарний дім і дороге вбрання. Але головна мета його життя – це нажива, він прагне розбагатіти якомога більше. Ми переконуємося, що татарин занадто жадібний, оскільки він мріє захопити козака живцем і продати його в неволю. А страждання козака та його туга за рідною землею татарина не обходять. Однак у чесному бою козак Голота переміг татарина. У думі народ прославляє відважного й мужнього Голоту та виплює побажання, щоб козаки Хорошії мислі мали… І неприятеля під ноги топтали!
