КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ
ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ.
КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ
Козацькі літописи – історичні й літературні пам’ятки, що розповідають про події в Україні XV-XVIII ст. Авторами літописів були світські особи, нерідко представники козацької старшини. Головною історичною силою в літописах виступає козацтво. Найбільший інтерес з літературного погляду становлять літописи Самовидця, Григорія Грабянки й Самійла Величка. У них центральне місце посідає зображення національно-визвольної війни українців під проводом Богдана
“Літопис Самовидця” охоплює 1648- 1702 рр. Автор, імовірно, сам представник козацької старшини, пропонує власне бачення подій війни 1648-1654 рр. Він приділяє багато уваги образові Богдана Хмельницького, висвітлює діяльність наступників славетного гетьмана. Літописець дає влучні характеристики представникам козацької верхівки. Він не схильний до надмірної ідеалізації козацьких провідників, а запорожців і простолюд розглядає як деструктивну суспільну силу. Авторська позиція відчутно позначилась, зокрема, на висвітленні Ніжинської ради 1663 р.
Видатною пам’яткою козацького літописання
Козацькі літописи – не лише цінні історичні джерела, а й видатні літературні твори, стиль яких образний, емоційний. Автори не залишають сумніву у своєму патріотизмі, у своїх симпатіях до козаків, у підтримці козацьких інтересів. Ці пам’ятки помітно вплинули на розвиток історичної теми в українській літературі.