Косарські пісні
Косарські пісні – Твори, які виконувались як супровід до праці під час косовиці та по завершенні роботи. Такими вони дійшли до наших днів. Але, як вважають окремі дослідники, у давнину вони мали інше призначення. Зокрема В. Валушок пов´язує їх виникненя та виконання з традицією ініціації як посвяти до косарських громад, вважаючи, що основна їх частина співалась після прийняття нового члена у громаду як його величання.
Основними образами у цих творах є косарі, робота яких поетизується та оспівується:
Вийшли в поле косарі косить ранком
Ей, нуте, косарі, бо нерано почали:
Хоч не рано почали, так багато утяли!
І в жниварських, і в косарських піснях часто звучать мотиви важкої праці та недолі вдови, що сама не може впоратись із роботою в полі, тому в неї бідний врожай, немає кому допомогти, і їй доводиться за плату наймати робітників:
Зажурилась бідна удівонька,
Косарі косять, а вітер повіває,
Що не кошена дібровонька.
А бідна вдова з жалю вмирає,
Найму косарів сімдесят і чотири.
Над дрібними дітьми ридає…
Щоб покосили гори й долини.
Цими мотивами жниварські та косарські твори перегукуються
Косарі косять, вітер повіває.
До грубленої крайниці,
Десь моя мила з іншим розмовляє.
Брать холодної водиці.
Як піду я яром, яром, долиною
А там беруть воду чужі молодиці.
Архетип води тут знову ж таки є відголоском архаїчних звичаїв і обрядів.
Давність традиції косарських пісень засвідчує той факт, що їх провідні мотиви кошення трави, образи срібної коси, чистої роси тощо наявні у творах інших циклів, зокрема в зимовому, де вони широко представлені у щедрівках (“Там Василій сіно косить”, “А Василій сіно косив” та ін.). У цьому виявляється річна календарна циклічність та безперервність, зв´язок із жанрами інших періодів, де кожен цикл є провіщенням наступних, що чітко простежується у тематиці, мотивах та образності усіх жанрів, спільній архетиповості. Символічним є образ смерті з косою, який з´являється не лише в обрядовій Творчості (зокрема різдвяній), а й у народній ліриці, ліро-епосі та епосі.
Однак, частина косарських пісень походить з пізнішого часу, ніж архаїчна календарна обрядовість, тому вони менше зв´язані з ритуалами і більше із “новітніми” жанрами. Зокрема, зафіксована значна кількість косарських пісень з коломийковим розміром:
Ой косив я сіно-сіно, косив я отаву.
Ой любив я дівчиноньку біляву, чорняву.
Ой косив я сіно-траву, косив я осоку,
Ой любив я дівчиноньку тоненьку, високу.
Ой косив я вперед гречку, а потім пшеницю,
Ой любив я вперед дівчат, потім – молодицю.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)